6 травня 1961 року на Черкащині в селі Піщане, Золотоніського району, звичайний комбайнер знайшов цінний скіфський скарб. Був знайдений унікальний набір античного бронзового посуду, який складається з 15 предметів. Про ці знахідки розповідається в групі Історія села Піщане, пише ВІККА.
Що знайшли в Піщаному?
Багатий грецький сервіз для вина, можливо, призначався одному з представників місцевої знаті. Вочевидь, такі високохудожні й коштовні речі мали значний попит, йдеться у повідомленні Національного музею історії.
Античний бронзовий посуд. Кінець V – IV ст. до н.е. , с. Піщане Черкаської обл. Знайдений посуд являє собою набір для вина.
Всі корпуси посудин викувані холодною ковкою з листової бронзи на спеціальних болванках, всі дрібні деталі відлиті окремо, потім приковані або припаяні. Аплікації та горельєфи допрацьовувались з використанням гравірування та інкрустації сріблом на бронзі. Поверхня посудин вкрита шаром золотистої (пурпурної) бронзи, в основі якої був сплав міді та олова.
Лутерій. V ст. до н.е. Фрагмент з зображенням сцени шматування фантастичною істотою грифоном копитного.
Також поряд був знайдений дубовий довбаний човен скіфського походження, а трохи осторонь – кістяк людини.
Це говорить про те, що річка Супой була судноплавною.
З історії очевидців
Комбайнер, який знайшов унікальні знахідки – Андрій Васильович Михальчук, комбайнер Гельмязівського торфопідприємства.
Андрій Васильович Михальчук, комбайнер Гельмязівського торфопідприємства.
6 травня 1961 року під час видобування торфу на околиці с. Піщана він виявив 14 античних позолочених бронзових посудин кін. IV – поч. V ст. до н. е.
Ось як про це розповідає золотоніський краєзнавець Михайло Федорович Пономаренко, зі слів очевидців:
“6 травня 1961 року, як звичайно, робітники Гельмязівського торфопідприємства працювали в околиці села Піщаного біля урочища Липового. Накрапав дощ. Супій потемнів. Невтомний екскаватор заглиблювався у торф і, затискуючи чергову порцію здобичі, підіймав угору міцні щелепи ковша.
Але що це? Чому ківш заскреготав раптом залізними зубами там, на глибині 1,5 метра? Підійнявши його, Андрій Михальчук помітив якийсь блискучий металевий предмет. Коли торф’яники обчистили його, то побачили яйцевидну бронзову посудину з високою горловиною, двома ручками та гострим дном. Та не могли знати робітники, які обступили знахідку, що назва її – амфора! Знову ківш урізується в торф – і знову знахідка. Друга, третя, четверта. 14 речей!
Трохи пізніше на відстані 2 м від місця першої знахідки виявили дубового довбаного човна скіфського походження, а трохи осторонь – кістяк людини.
Звістка про незвичайний скарб біля Піщаного вже летіла з села в район, а звідти до Черкас. Багато цікавих заходило до місцевої школи, де виставили знахідки. Повідомили інститут Академії УРСР. Але там не надали уваги цьому. Та ось, діставши звістку з Піщаного, Київський державний історичний музей, не гаючись, послав туди свого представника. Увесь Піщанський скарб збирають і відвозять у Київ”.
Скарб демонструвався на виставках у Франції, Австрії, Німеччині, Угорщині, Південній Кореї, США, Сінгапурі та Японії як шедевр еллінського торевтичного мистецтва.