Бій під Крутами: героїзм і трагедія нашої історії та черкаський слід

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформi в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Історична довідка

Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Із проголошенням 12 грудня 1917 року у Харкові Української Радянської Республіки з Росії почала надходити допомога більшовицьким силам в Україні. Під командуванням Антонова-Овсієнка 20-30 тисяч більшовиків прямували на Київ залізницею Харків-Полтава-Київ, а з північного сходу у напрямку Курськ-Бахмач-Київ наступав загін Муравйова. Наступаючі більшовицькі частини грабували українські міста і села. Так, зокрема, було пограбовано Троїцький монастир у Батурині.

У цей час у Києві розпочалося спрямоване проти Української Центральної Ради повстання на заводі «Арсенал», тому збройні сили УНР були перекинуті на придушення цього антиукраїнського виступу.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б.Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»).

Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.

Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б.Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня).

Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.

Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. На думку дослідників, загальні втрати росіян могли складати до 1500 убитих, поранених.

Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому, ймовірно, українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених (поховань в районі місця бою не виявлено).

У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Гімназист Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с.Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.

Бій під Крутами, мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті.

Крути і Черкащина

За переказами старожилів Черкащани, у селі Старосілля Городищенського району є поховання трьох молодих учасників того історичного бою. Про цей факт громадськості стало відомо у 2013 році.

2013-й рік, цвинтар у Старосіллі. Лише на одній з могил зберігся похилений хрест

“Моя сусідка, уже нині покійна, Людмила Старіченко доглядала ті могили. Коли захворіла, сказала мені. Тепер я їх прибираю, – розповідала тоді мешканка села 75-річна Людмила Удовик. – Трьох ранених хлопців везли на підводі з-під Крут. Нібито на лівобережжя. Але ті від ран померли по дорозі, якраз неподалік від Старосілля. Поза греблею у центрі села жила жінка, яка погодилася обмити померлих, одягти. Тут їх і поховали”.

Уже за незалежної України могилки освятили і відправили по героях панахиду, однак імена їхні досі залишаються невідомими. Та сумніву, що на старосільському кладовищі знайшли вічний спочинок саме трійко із трьох сотень відважних гімназистів, які заступили дорогу цілій армії Михайла Муравйова 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, – ні в кого немає.

Цвинтар у Старосіллі занедбаний, закритий для поховань.

Проте силами небайдужих патріотів, могили трьох героїв були впорядковані, встановлено нові дерев’яні хрести та освячено їх. Місцеві активісти, школярі, священики продовжують доглядати за похованнями.

Хрести на могилах у Старосіллі

Крім того, як розповіла завідувачка музею історії села Старосілля Галина Галенко, городищанин Валентин Отаманський, який теж брав участь у бою під Крутами, вижив. Він був репресований, але згодом, після смерті Сталіна, навіть викладав у Харківському медичному університеті. Помер у 1964 році.

А ще одного героя Крут з Городищини Олександра Поповича радянська влада розстріляла 1930 року.

За інформацією науковця з ЧНУ Олексія Компанійця, документально підтверджено про п’ятьох черкащан, учасників історичної події.

Серед них: Іван Шарий із с. Вереміївка (нині – Чорнобаївського району) – автор перших опублікованих спогадів про Крутянську подію; Олександр Попович із Золотоноші – фундатор «Пласту» в Києві, під Крутами – командир помічного студентського куреня Січових Стрільців; Валентин Отамановський із с. Яблунівка (нині – Смілянського району) – зв’язковий командувач українськими військами під Крутами Аверкія Гончаренка, майбутній історик, один із фундаторів міської історії в Україні; Юхим Тригуб із с. Свинарка (нині – Петропавлівка Городищенського району). Щоправда, участь останнього науковцями ставиться під сумнів через брак точних відомостей.

Previous post У Каневі на дистанційне навчання переходять три школи — Новини Черкащіни
Next post У Черкасах шукають дівчат, які отримали ключ від школи (Фото)

Добавить комментарий