в Відео, Ексклюзив, Новини, Суспільство 25.04.2025
Нещодавно в соцмережах почав шириться флешмоб на підтримку двох звільнених художниць Черкаського обласного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка – Наталії Ридванецької та Надії Нікіфорової. Митці театру почали обʼєднуватися, аби на цю ситуацію звернуло увагу суспільство, адже деякі премʼєри, на їхню думку, вже під загрозою зриву. Видання “ВиЧЕрпно” запросило на етер головного режисера драмтеатру Станіслава Садаклієва, аби дізнатися більше про ситуацію зі звільненням художниць та як нині живе театр.
— Чому, на вашу думку, із художницями драматичного театру не продовжили контракт? І чому творча спільнота міста так на це відреагувала?
— Вагомих аргументів від директора театру я не почув. Щодо Наталки Ридванецької, то, можливо, були особисті конфліктні ситуації, через те, що вона не боялася висловлювати свою думку, яка не завжди збігалася з думкою керівництва. Щодо Надії Нікіфорової, то єдиний аргумент, який я чув, — це її пенсійний вік, хоча у нас багато людей пенсійного віку, включно з директором. Для мене це не аргумент. Менше з тим, якби була якась альтернатива, наприклад, директор не продовжує контракт, але є інші кандидати. Однак цього немає.
— Чи планують проводити конкурси на посади художниць?
— Зараз зʼявилась інформація, що буде конкурс, але мені невідомо, коли та в якому форматі. Але до того ніяких альтернативних рішень для творчого керівництва та колективу не було. Наразі у нас залишився головний художник Сергій Ридванецький. Ми планували постановку “Одруження” по Миколі Гоголю з Наталією Ридванецькою в моїй режисурі. Уже були напрацювання, зокрема, ескізи костюмів. Ми ще в січні це показали керівнику. Наталка разом з Сергієм працювали постійно в команді, то тепер треба переробляти сценографію. На це піде час. І шукати художника з костюмів. Це призупиняє зараз випуск прем’єр. Також мав приїхати Владислав Писарєв, режисер-постановник із міста Суми. Була запланована з ним постановка дитячого матеріалу «Тореадори з Васюківки», де так само мав бути головний художник Сергій Ридвенецький і художниця з костюмів Наталка Ридвенецька. А Наталки зараз немає ні юридично, ні фізично. Зараз у мене немає відповідей від керівництва, як ми будемо далі. Знаю, що є ідея провести конкурс, але у мене, на жаль, немає повної картини ситуації. Директор в одному з інтервʼю казав, що один художник залишається. Що він мав на увазі, ніхто не знає. Я говорив йому особисто, і на зборах, що це руйнівне рішення для колективу театру.
— Начальник управління культури Черкаської обласної державної адміністрації Олександр Шабатін, коментуючи цю ситуацію, сказав, що бачить єдине вирішення — це проведення конкурсу. Також він повідомив, що обласна державна адміністрація ніяким чином не може впливати на роботу театру. Як ви, взагалі, ставитесь до таких заяв?
— Юридично він правильно відповів, бо управління культури не може відправити лист директору стосовно кадрової політики. На контрактах у нас художній склад. Не на контрактах адміністрація, бухгалтерія, заступники директора. Тому директор може з усіма не подовжити контракт. Із управлінням культури в нас були перемовини, була надія, що це питання вирішиться протягом місяця. Ми не виносили проблему на загал, бо думали, що це помилкове та емоційне рішення. Намагалися врегулювати самі. Я до останнього намагався переконати продовжити з ними контракт. Думка керівника не змінилася, тому ми вийшли на загал, бо вважаємо, що це свавілля та порушення. Адже дві майбутні премʼєри мала робити Наталка Ридванецька, а її звільнили. Їй запропонували тимчасовий договір, на який вона не погодилась. Вона 20 років пропрацювала і з нею просто не продовжили контракт у досить брутальній формі – через пошту. Так, тоді Наталія була на лікарняному, однак Надія Яківна — ні. Сам спосіб попередження про підписання контрактів багатьох, зокрема, мене, обурив. Має бути якась повага до людей, які пропрацювати стільки в театрі.
— На вашу думку, чи допоможе такий флешмоб вирішити цю ситуацію з художницями?
— Це питання до керівника нашого закладу або до його керівників. Зараз художниць можна повернути тільки через конкурс. Але я не знаю, чи готові зараз ці художниці піти на нього, чи готові вони працювати з цим керівником.
— Чи є якісь кандидати на посади художниць, на вашу думку?
— У мене немає, і у мене немає інформації, чи є кандидати. Я хочу, щоб ці художники залишились. Наприклад, зараз я один режисер в театрі. Це не означає, що тільки я маю ставити виставу. Остання прем’єра — «Наталка Полтавка» — проходила за участі запрошеного режисера з Києва Ігоря Матіїва. Залучення фахівців з інших міст — це звична практика для театрів, адже це збагачує колектив новим досвідом, як і самим запрошеним митцям корисно працювати в новому середовищі. Тобто це не означає, що лише ці художники чи режисери мають створювати вистави в цьому театрі, але це великий “плюс”, коли в штаті є постійні працівники, адже є багато щоденної роботи: адаптація декорацій, костюмів тощо. Тому надважливо, що були художники, які знають цей процес. Тим паче, що Наталка Ридвенецька має визнання в Україні та Європі. У журналі “Vogue” входить в четвірку найкращих художниць із костюмів України. Її костюми та Надії Нікіфорової зараз можна побачити в Києві. Вони рекламують черкаський театр. Їхній професіоналізм не викликає сумнівів — це видно як зі сцени, так і з афіш.
— Дехто з акторів театру писав, що у них є питання до директора не тільки щодо ситуації з художницями, а й до методів управління. Нам, на жаль, не вдалося отримати коментар від виконувача обов’язків директора черкаського драмтеатру Руслана Паскалова. На вашу думку, чи є питання щодо управління театру і які саме?
— Питань достатньо особисто у мене. Моя думка може не збігатися з думкою колективу. Питань достатньо від початку планування сезону. Тобто ми не завжди розуміли, який план на сезон, що ми робимо. Якісь вистави виникали просто протягом сезону. І я, як головний режисер, не завжди про це знав. Про деякі моменти знав, а про деякі геть навіть не здогадався і дізнавався від третіх осіб. Мені здавалося, що директор, художній керівник і головний режисер мають працювати як спільна команда. На жаль, зараз цього нема. Хоча перший сезон, коли Руслан Лукіч прийшов і адаптовувався, оскільки він ніколи не був в цій сфері, був доволі непоганий. Ми зробили ребрендинг театру, логотип змінили. Ми ініціювали з головним художником Ридванецьким конкурс серед дизайнерів. Ми зробили режисерську лабораторію для молодих режисерів. Тобто був непоганий сезон, а потім щось пішло не так. Зборів у нас не було три роки. Потім у нас збори тільки почалися, коли почалися якісь скандали…
— Яка ситуація в театрі з кадрами? Чи приходять на роботу молоді актори?
— З акторами у нас більш-менш хороша ситуація. Зараз у нас дві актриси працюють з театру Карпенко-Карого. Вони приїхали, подивилися мої вистави, зацікавилися, захотіли працювати зі мною, як з режисерами. Одна з Одеси, інша з Чернігова. Ще до нас доєдналися актори з Харкова. Це або випускники, або там вже працювали в театрі. Тобто, у нас більш-менш нормальна ситуація. Мені б особисто хотілося, щоб набрали молодих хлопців, бо є певний брак таких акторів на чоловічі ролі. Наприклад, у нас зараз звільнилася начальниця освітлювального цеху. Також у штаті числиться і її чоловік, але він на війні. Порушували питання, що треба набирати людей в освітлювальний цех, однак через брак спеціалістів, або через зарплату – цього не сталося. Тобто, зараз через звільнення цієї людини незрозуміло, чи буде ситуація критичною для театру. Решта цехів більш-менш укомплектовані. Театр може функціонувати, але, підкреслюю, без начальника освітлювального цеху і без художників дуже зупиняється процес. І, умовно кажучи, місяць тому ми могли спокійно працювати, зараз ми так не можемо. Це треба підбирати вистави, які там інша людина може провести по світлу, щоб там не зупинився репертуар, бо така загроза існує.
— Яка ситуація по оплаті праці зараз в театрах?
— Вона нижче середньої зарплати. Ми не жаліємось, бо ми розуміємо прекрасно, що в країні війна, що дехто, можливо, мрів хоча б і таку зарплату мати. Ясна річ, хотілося б більше. Тому багато в кого є якісь підробітки.
Більше про репертуар театру та як Станіслав Садаклієв хотів би його оновити, дізнавайтеся під час перегляду етеру на нашому ютуб-каналі:
Читайте також: Зародилося ще за язичництва: як створюють великодні писанки на Черкащині (ФОТО, ВІДЕО)
