Деталі
Знайти військового капелана на цивільну посаду нині проблемно. Поряд із цим, нині є достатньо духівників, які готові йти на фронт на військові посади. Про це у спецефірі Суспільного розповів митрополит Черкаський та Чигиринський Іоан.
Понад 60 капеланів від Православної церкви України нині представлені в лавах Збройних Сил. Ще 42 – у Нацгвардії, ще 32 – у прикордонній службі.
Капелани, які служать у Збройних Силах та інших військових формуваннях України мають право на соціальний захист на рівні з військовослужбовцями. Це передбачає новий закон. Він мав почати діяти з 1 липня 2022 року, проте із запровадженням воєнного стану цей процес призупинили.
«Якщо капелан є у штаті військової частини, він органічно вписується в її життя, відповідно, може ефективніше здійснювати душпастирську опіку особового складу. Своєю чергою капелан-волонтер дотичний до військової частини і періодично приїжджає до бійців. Безсумнівно, і ті, і ті виконують важливу функцію. Зокрема, через капеланів-волонтерів бійці отримували також гуманітарну допомогу», – розповів священник.
На питання, чи можуть священнослужителі обирати – бути капеланом чи військовослужбовцем, Владика Іоан відповів так:
«Можуть обирати. В нас є низка капеланів, які обрали саме бути військовослужбовцями. Вони зняли з себе підрясники, хрести, мобілізувалися через військкомати, взяли до рук зброю і кожен згідно зі своєю військовою спеціальністю десь служить. Але ж священника колишнього не буває. Він і там, зі зброєю в руках, продовжує капеланське служіння. У нас у Черкаській єпархії теж є такі».
Зі слів священника, спеціальної підготовки військові капелани поки не проходять, бо закон ще не набрав чинності.
«Ми сподівалися, що після невідкладного розгляду і голосування й підписання президентом, його таки «запустять». Але інституції, які за це відповідають, не спрацювали і ми наразі не маємо військово-облікової спеціальності.Тому наші капелани не можуть бути військовими офіцерами офіційно», – пояснив отець Іоан.
Це, його слів, і спонукає капеланів іти на некапеланські посади.
На думку священника, має бути певна вертикаль. Для цього потрібно створити якесь управління чи департамент у складі Міноборони чи Генштабу.
«Наразі ж священники, які обрали капеланство, вважаються цивільними працівниками. І тут виникають суперечності, бо в умовах воєнного стану такі працівники не можуть знаходитися у зоні бойових дій. Але капелани там мають бути й вони там є. Нині багато охочих стати офіцерами-капеланами навіть без попередньої підготовки. Адже капелан не повинен стріляти, він має перебувати в управлінні батальйону чи бригади і виконувати свою місію. Не секрет, що ця війна гібридна і духовна складова в ній дуже важлива», – зазначив митрополит.
Після того, як священники почали йти в капелани, з’явилася потреба у священниках при храмах, додав отець Іоан. Те саме стосується церков, які громади самостійно «перевели» з московського патріархату до київського, без священника.
«Наразі для нас пріоритет – це військовослужбовці, а цивільні мають очікувати розв’язання питання», – пояснив він.
