Продовжуючи поїздки Черкащиною у пошуках самобутніх майстринь, команда “Метелики в голові” розповідає про Марію Каплоуху, майстриню, яка квітчала наречених у Суботові Чигиринського району Черкаської області.
Марія Юхимівна Каплоуха народилася у 1934 році в Суботові, була третьою дитиною в родині, мала двох старших та трьох молодших братів і сестер. Дитинство майбутньої майстрині припало на війну і голодні повоєнні роки. Батька вбили у війну, у 1943 році. Прогодувати шестеро дітей матері було не під силу, тому діти розійшлися по заробіткам. Марія, яка закінчила лише три класи, пішла в колгосп носити воду жінкам, які пололи буряки.
Марія Юхимівна Каплоуха у своїй хаті 26.09.2021 р.
“Зараз 33-й щитають тільки що голодовка була, а 47-й теж такий був, – згадує Марія Юхимівна. – Ми їли листя з лободи і акації, на Тясмині рогіз ріс, то його сікли дрібненько, крохмаль намивали з гнилої картоплі перемерзлої, зібраної по городам, та в той рогіз, і смажили на сковороді оладки. У Тясмині брат ще рибу ловив, так і виживали”.
У 50-х стало трохи легше жити, але до навчання Марія не повернулася, з 1953 року працювала дояркою в колгоспі. Все життя в селі прожила і в колгоспі пропрацювала, та мала радість свою – співала в хорі, з ним і світу трохи побачила, їздили виступати в район і в Київ. Одна з поїздок з концертом до Києва відкрила у Марії ще одну грань її таланту.
“У 1970-му годі поїхали ми в Київ виступати з хором. На базарі в Києві бабка вінки продавала, там на базарі їх і робила. А я дивилася, як вона робить, та і навчилася,” – згадує Марія Юхимівна.
Тоді в Києві вона навчилася робити квіти, які потім вплела у традиційний для Чигиринщини Цвіток – вінок у вигляді шапочки суцільної конструкції, основа якого густо обплетена восковицями. І квіти Марії зовсім не такі, як їх робила майстриня з Тіньок чи інші майстрині Чигиринщини. У коментарях ми додамо відео майстер-клас від майстрині, яка показує, як робить ті самі, бачені у 1970-му році на київському базарі квітки.
Весільне фото з Чигиринщини, наречена у Цвітку. Фото відділ етнології Черкаського обласного краєзнавчого музею
Так Марія, як справжня мисткиня, не лише продовжила традицію, але й внесла в неї дещо своє, власне. “Квіти я ці завжди з бомаги гофрованої робила, їх потім не вощила у парафіні, так вплітала. Всякі квіти були: і вишневі, і голубенькі, і білі. А восковиці щоб зробити, різала дротики коротенькі, їх бомагою білою обмотувала, тоді до бомаги гарно парафін береться. Ватою дротики не обмотувала, тільки бомага і парафін”.
Більше 40 весільних Цвітків зробила для наречених Суботова Марія Юхимівна, робила також і простенькі вінки дівчатам та дружкам, квітчала ікони. Одна із заквітчаних майстринею ще у 1973 році ікон висить на покуті у кімнаті її хати, де ми записали цю розмову.
Ікона, яку Марія Юхимівна Каплоуха заквітчала у 1973 році.
Весільний Цвіток Марія робила три дні, коштував він 25 карбованців. Букетик на груди коштував 2 карбованці. Робила майстриня і вінки на похорон, з білими і жовтими квітами та зеленим листям. Темні кольори не використовувала навіть для поховальних вінків.
Спогади Марії Юхимівни про весілля минулого, на яких вона бувала, такі ж яскраві і світлі, як і її вінки:
– Я, діти, 22 роки дружкувала, на 60 весіллях гуляла! Весілля дуже гарні були, і дружки співали, і молоду смалили, а яких пісень співали! А які короваЇ випікали!
Що цікаво, коровай у Суботові пекли баби з дівчатами: баби формували основу, а дівчата ліпили шишки, якими закладався верх короваю. На весіллі старша дружка краяла коровай, а гості їй співали:
Дрібно, дрібно, дружечко, дрібно,
Щоб було усім рівно:
І старому, і малому,
І родові мойому…
Весільне фото з Чигиринщини, наречена у Цвітку, фото з колекції Метелики в голові
Коровай був єдиною солодкою стравою на весіллі у цьому селі. Крім нього тут готували капусту, картоплю, салат з огірків і капусти, пиріжки пекли і їх до ряжанки подавали. А ось киселі на весілля не варили, лише на похорон.
Сама Марія Юхимівна заміж вийшла у 1972 році, їй на той момент було 38 років.
Собі вінок на весілля не робила, бо і її родина, і родина її чоловіка були дуже бідними, тож весілля не справляли:
“Заміж ішла без вінка, без нічого. Він з бідної сім’ї і я з бідної. Вінок не робила, бо шишок не носила. Я й вишивала колись, та в 47 як була голодовка, все поміняли на їжу, а прикрас і в матері не було,” – згадує майстриня.
Родинне життя Марії тривало всього 6 років. “Чоловіка мого вбили у 1978. Два сини лишилися в мене. Один вже одинадцятий год як помер, другий жонатий, в Чигирині живе…”
Марія Юхимівна Каплоуха розглядає репліку Цвітка, зроблену майстринями проекту Метелики в голові
– Чи робите ви вінки зараз? – запитуємо у Марії Юхимівни вже практично на порозі її хати, куди вийшли, щоб сфотографуватися разом з майстринею на пам’ять.
– Я вже давно не роблю, не маю ні парафіну, ні бомаги, але були в мене якось гості з Києва, привезли парафін і бомагу, то їм зробила.
– А нам зробите, якщо всі матеріали вам передамо?
– Чого ж ні, зроблю і вам!
На сьогоднішній день вінків Марії Юхимівни Каплоухої немає у фондах музеїв області. Тож ми хочемо зберегти її вінок у нашій колекції.
