Дата публікації
Перегляди: 138
Ніколи не думав Василь Єфремович Белінський, що його, одесита, життя занесе за сотні кілометрів – на Шполянщину. Та склалося так, що вже понад шість десятиліть він шполянин. І не лише прожив більшу частину свого життя у Шполі, а й став взірцем, учителем і наставником для багатьох молодих спеціалістів.
Його вміння відчувати механізми автомобілів і тракторів, неоціненний досвід цінували і цінують в колективах, де працював. І хоч уже понад два десятиліття минуло, як вийшов на заслужений відпочинок, та донедавна радитися з Василем Єфремовичем і для керівників, і для слюсарів та майстрів – ремонтників було звичною справою.
Дев’ятого січня на поріг Василя Єфремовича став поважний ювілей – 85-річчя, але ветеран праці сповнений сил і енергії, має багато друзів і однодумців.
Народився Василь Белінський у 1936 році в селі Станіславка Котовського району Одеської області у багатодітній родині. Батьки його працювали у місцевому колгоспі, змалечку до роботи був привчений і він – наймолодший син. Допомагав разом з сестрою мамі сапати буряки на полі, працював на молотарці. Але юнака тягло до техніки. Тож після проходження служби в армії повернувся до рідного села. Працював в місцевій МТС, згодом закінчив Ананіївське училище механізації сільського господарства.
Завжди вважав, що практика – то найкращий учитель. Тож і вдосконалював свої вміння слюсаря на ділі, дослухаючись до порад старших колег по роботі.
Згодом молодий майстер отримав від свого двоюрідного брата запрошення приїхати до Шполи. Погодився, і нині каже, що жодного разу про це не пошкодував. Тут знайшов улюблену роботу, зустрів свою долю – дружину Галину Йосипівну.
Саме в Шполі, зізнається, пізнав глибину дружби, надійне плече колективу. Спочатку трудився слюсарем в майстерні з ремонту автомобілів, яка діяла в районі залізничного вокзалу. Почав навчатися у вечірній школі. Саме тоді про молодого і перспективного працівника і учня, дізналися в районі, в газеті «Шлях колективіста» побачила світ публікація про нього. Згодом підприємство «Сільгосптехніка» (після реформування) почало обслуговувати не лише район, а й всю Черкащину. Спеціалізувалися на ремонті тракторів Т-70. «Про таких, як В.Є.Белінський, кажуть: «Людина на своєму місці». Здається, професія у нього буденна — слюсар. Але то тільки на перший погляд. Насправді ж, вважає робітник, є де проявити кмітливість. У роботі Василь Єфремович — високий професіонал. Недаремно ж щороку підтверджує звання «Майстер золоті руки». Більше десяти років працює він з особистим клеймом», — писала про Василя Єфремовича газета «Черкаська правда» у 1986 році.
Своїми золотими руками, вмінням спілкуватися з людьми, знаходити спільну мову і з молодими колегами, і з представниками старшого покоління і прославився В.Є.Белінський не тільки на весь район, а й на всю область.
Кілька скликань обирали ювіляра депутатом районної ради, 17 років він входив до складу бюро райкому партії.
Держава високо оцінила трудові досягнення майстра. Василь Єфремович – кавалер орденів Леніна, Трудового Червоного Прапора, нагороджений медалями і почесними грамотами.
Перебуваючи на пенсії, В.Белінський брав активну участь у районному хорі ветеранів війни і праці, був одним з керівників районного осередку громадської організації «Захист дітей війни». Громадським активістом був змолоду, так ним і залишився, бо не звик стояти осторонь життя своїх земляків. Так, так, земляків, бо за більш ніж шість десятиліть свого життя у Шполі вважає Шполянщину рідною.
Катерина
Вальчиковська
Шполянські вісті