Усілякі негаразди, фінансові перевірки та зацікавленість правоохоронців пообіцяв газеті «Нова молодь Черкащини» довірена особа кандидата в народні депутати Владислава Голуба Максим Полішкевич. І все через те, що йому не сподобались матеріали у спецвипуску видання.
«А було б не писати про Голуба, – заявив сьогодні Полішкевич прямо в очі видавцю газети. – А тепер я звернусь у всі можливі органи, щоб перевірили, за що вам платять гроші, хай правоохоронці вами займуться».
І все це – в присутності поліції (!).
Особа, яка назвалась довіреною особою Владислава Голуба Максимом Полішкевичем
Гнів пана Полішкевича викликав інформаційний спеціальний випуск, де журналісти сухо і без особливих метафор передали біографію та напрацювання кількох кандидатів. Роздавали його в наметах давнього опонента Голуба Леоніда Даценка, бо на 4 сторінках «спецмолодіжки» ще й містився анонс щойно виданої поетичної збірки Даценка та кілька його старих журналістських матеріалів, опублікованих в газеті протягом останніх років, адже він працював тут довгий час шеф-редактором.
Але пан Полішкевич вирішив, що друкувати Даценка – це злочин, а біографія Голуба – взагалі суцільна крамола, і викликав поліцію, щоб та «шугнула» розповсюджувачів і вилучила тираж.
Правоохоронці чомусь на диво охоче ув’язались у некрасиву історію, розлякали читачів та стали складати безкінечні протоколи і відбирати пояснення. Мовляв, а що ми зробимо, нам подзвонили на на «102» – от ми і приїхали. І вже навіть збирались таки вилучати наклад, коли представники редакції примчали на місце.
Варто окремо наголосити, що «Нова молодь Черкащини» – належним чином зареєстрований засіб масової інформації, який видається десятиліттями, а спецвипуск містив усі належні вихідні дані, ба навіть за його видання було заплачено із виборчого фонду кандидата Леоніда Даценка, хоч агітацією за чи проти когось він і не є.
Утім, якби газета і порушила якісь виборчі норми – то це не функція поліції в них розбиратись. Вона могла лише перевірити наявність вихідних даних та й послати Полішкевича куди подалі.
І помічник Голуба це прекрасно розумів, бо ж Владислав Володимирович не вперше бере участь у виборах і знає, що скарги щодо виборчих порушень в газетах пишуться в ЦВК або обґрунтовуються в адміністративних позовах до видань. Якщо ж є зауваження щодо змісту матеріалів у неагітаційних газетах (як із нинішнім випадком), то є таке поняття як вимога про спростування.
Але ж судитись із журналістами – довга і клопітна справа. Особливо, якщо треба висмокрувати все з пальця, бо жодних порушень насправді немає. А хотілось результату тут і зараз. Саме тому, в вочевидь, Полішкевич поводився так зухвало і нахабно, сипав погрозами та намагався керувати правоохоронцями. Все в стилі Голуба – нахрапом наскочити, облити багном і, скориставшись сум’яттям, вирвати своє.
Одначе тут так не вийшло. Через годину телефонних консультацій із начальством поліцейські передумали нариватись на загальноукраїнський скандал, бо пресувати газету – це не торговок насінням ганяти, взяли пояснення у видавця «Молодіжки» і повернули назад пачки спецвипуску. Бо ж, як не крути, вся ця спецоперація перетворювалась на реальний тиск на цілком легальне видання. І тиск – на користь конкретного кандидата Голуба. В чиєму наметі напроти Даценкового, до слова, роздавалось абсолютно нелегальне видання, що мало всі ознаки газети, але як газета не було зареєстроване.
Що ж до Полішкевича, то він явно не врахував, що сам став порушником законодавства. При чому, кримінального, бо погрози журналістам і переслідування за журналістську діяльність – дуже серйозні злочини. І таку заяву буде написано обов’язково.
Тетяна Воронцова
