Сьогодні, коли стає холодно, центром в оселі стають батареї – біля яких затишно грітися, коли приходиш додому. Сучасні нагрівальні пристрої виглядають невибагливо, головне, щоб були теплими. Інша справа – кахляні печі, колись обов’язковий атрибут кожного будинка. Кахляні печі з вишукано оздобленими фасадами і декоративними медальйонами на фаянсовому тлі збереглися в деяких будинках в місті Черкаси. Розповіли цікавинку в обласному краєзнавчому музеї.
Сьогодні розповідь піде про один артефакт, який потрапив до музею далекого 1989 року. Це пічний медальйон з рельєфним зображенням озброєного кавалера (лицаря) у широкополому капелюсі, у камзолі та кюлотах, підперезаний широким поясом і щитом у лівій руці. Його виготовили на кахляній фабриці наприкінці ХІХ ст. (ЧКМ Іп – 4923). Зустрічаються печі з такими медальйонами навіть ще на початку ХХ ст. Модель печі була німецька. Відрізняється від своїх дорожчих аналогів тим, що декоративні елементи без поливи, пофарбовані під «бронзу», «срібло» або часом мали поліхромію олійними матовими фарбами. Лише пласкі кахлі мали білу «фаянсову» поливу. В такому декорі виробляли кахлі різні виробники з куплених форм. Теракотові без поливи кахлі виготовлялися, як правило, на місцях, у тому числі і на черкаському кахельно-теракотовому заводі І.В.Вейцковського.
Наприклад, такі печі є в каталозі фінського заводу «Або». Він був найвідомішим з кахляних виробників того періоду у Російській імперії. Завод заснували 1874 року, в невеличкому містечку Або шведські комерсанти Допель, Дальстрем, Якобсон, Юнелліус і Торнуд. 1881 року підприємство було переформовано в Акціонерне товариство. Його продукція користувалася популярністю, незважаючи на значну конкуренцію. Такий висновок дозволяє зробити велика кількість печей, цього виробника, що збереглися до наших днів у будинках багатьох українських міст – Києва, Одеси, Чернігова, Харкова та музейних збірках.
Власники статусного будинку в Черкасах по вул. Гоголівський (звідки походить медальйон), судячи з розмірів будинку, мали не одну піч, а як мінімум три (мої припущення, маю більше ніж десятирічний досвід вивчення кахляних печей). В будинках печі були або однакового декору, як у будинку Школьникова на Хрещатику, 117 або схожі за декором на бул. Шевченка, 225.
Переживши лихі години війн і революцій, печі разом з медальйонами у 1960 – 1970-х рр., коли більшість будинків у місті переходили на парове опалення, були демонтовані. «Коли йшла реконструкція, печі викидали. Багато кахляних печей тоді було втрачено», – як згадують свідки цих подій.
Висловлю свою «гіпотезу», про те що у господарів садиби по вул. Гоголя рука не піднялася знищити таку красу. Вони пічними медальйонами прикрасили фасад свого будинку. Так у Черкасах з’явився будинок з «кавалерами» та «дамою».
Практика прикрашати фасадів пічними медальйонами у Черкасах була. Достатньо згадати будинок на розі Кобзарської-Амброса (Вербовецького – Орджонікідзе), де фасад задекоруваний пічними медальйонами на мисливську тематику. Відомі у Черкасах, ще як мінімум дві печі з такими медальйонами, що і сьогодні прикрашають помешкання черкащан.
Багато років будинок з «кавалерами» та «дамою» був окрасою міста, і у багатьох черкащан та гостей міста були фото на фоні цієї споруди. Але наприкінці 1980-х будинок знесли. На його місці виросла багатоповерхівка з магазином «Ельдорадо» на 1 поверсі.
Співробітникам Черкаського краєзнавчого музею вдалося зберегти один такий барельєф з зображенням «лицаря», але два інших: «кавалер» і «дама» були втрачені.
Нещодавно фонди Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини поповнилися новим експонатом – кахляним медальйоном з «дамою». Ця яскрава річ повернулася до музейного фонду Украйни. А в цьому році відшукалися сліди іншого «кавалера».
Медальйони такої конфігурації зустрічались в різних містах України у Львові, у Одесі, у Харкові. Черкаси у цьому списку теж.
