Деталі
Наш район провів останнім шляхом Героїв, які загинули за незалежність рідної землі на війні з російськими окупантами. Цього тижня на щиті повернулись додому 13 воїнів.
Про це повідомляє голова Черкаської районної військової адміністрації Валерія Бандурко.
За її словами, у Смілянській громаді назавжди попрощалися із 53-річним воїном Анатолієм Омельченком. Військову службу він проходив водієм 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 6-ої механізованої роти 2-го механізованого батальйону однієї із військових частин Збройних Сил України. Захисник загинув на полі бою, з честю виконавши свій військовий обов’язок.
У Черкаській громаді назавжди попрощалися із воїнами – Олександром Мироненком, Олександром Чуприною, Володимиром Помогайбом, Сергієм Майстренком та Ярославом Селегеєм.
Олександр Мироненко проходив військову службу на посаді командира зенітного кулеметного відділення. На жаль, життя захисника забрала дорожньо-транспортна пригода. Герою було 49 років.
Олександр Чуприна проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії — начальника протитанкового відділення прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі захисник загинув у бою за нашу Батьківщину у Харківській області. Йому був 41 рік.
Володимир Помогайбо військову службу проходив на посаді командира взводу морської піхоти. Захисник помер внаслідок отриманих поранень. Герою було 37 років.
Сергій Майстренко військову службу проходив на посаді командира протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Вірний військовій присязі, захисник загинув у бою за нашу Батьківщину на Донеччині. Ворог забрав життя нашого Героя у віці 39 років.
Ярослав Селегей військову службу проходив на посаді водія автоматно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, захисник загинув внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині. Йому було всього 35 років.
«У Кам’янській громаді провели останнім шляхом 46-річного Миколу Литвиненка та 43-річного Дениса Корнієнка. Микола Литвиненко загинув на Запорізькому напрямку,а виконуючи військовий обов’язок із захисту Батьківщини. А Денис Корнієнко був телефоністом і загинув під час бойових дій на Донеччині», – говорить голова РВА.
І додає, горе і в Будищенській громаді, там поховали 34-річного Костянтина Білецького. Він захищав Україну старшим солдатом взводу матеріально-технічного забезпечення 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону Національної Гвардії України. Воїн був відданий військовій присязі та мужньо виконував свій військовий та громадянський обов’язок – стояв на захисті своєї країни. Під час виконання бойового завдання у Куп’янському районі Харківської області життя захисника обірвалося від ворожого обстрілу.
«У Бобрицькій громаді назавжди попрощалися із 35-річним воїном Павлом Градоблянським. На війні він був оператором безпілотних літальних апаратів. Захисник загинув у результаті артилерійського обстрілу у Донецькій області», – веде далі пані Валерія.
Вона говорить, що в Білозірській громаді назавжди попрощалися із воїном Олександром Омельченком, який був сержантом резерву 37-ї запасної роти однієї із військових частин Збройних Сил України. Серце нашого Героя зупинилося у віці — 44 роки.
У Канівській громаді поховали 38-річного воїна Дениса Зоріна. Він був стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону однієї із військових частин Збройних Сил України. На жаль, захисник помер під час проходження реабілітації після тяжкого поранення внаслідок участі в бойових діях у російсько-українській війні.
У Корсунь-Шевченківській громаді назавжди попрощалися із 55-річним воїном Сергієм Павліченком, який спочатку захищав рідну землю у складі добровольчого формування територіальної громади, а пізніше приєднався до бойової бригади. Виконуючи бойові завдання на Покровському напрямку Донецької області, захисник загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Україна втратила не лише мужнього воїна, але й талановитого майстра, культурного діяча та справжнього патріота. Сергій Павліченко був співавтором першого фільму про «Холодноярських гайдамаків-повстанців» і створив десятки народних музичних інструментів, таких як бандури, кобзи, ліри та гуслі. Він був активним учасником культурного відродження України, братчиком Київського Кобзарського цеху та членом історичного клубу «Чорні Запорожці». Його внесок у збереження й популяризацію української культури є неоціненним.
«Вічна шана Воїнам України! Щирі співчуття рідним, друзям та бойовим побратимам. Пам’ять про мужніх і відданих Україні захисників житиме вічно в наших серцях», – підсумовує Валерія Бандурко.
