“Ми вважаємо зустріч Владека Збишка та Івана Піддубного однією з найвизначніших подій в історії боротьби. Піддубний прибув в Америку з досягненнями, котрих не мав жоден борець світу. Легкість, з якою він перемагає, доводить, що його репутація ґрунтується на рідкісних здібностях”, — йшлося в анонсі бою в “Армор-голі” в Нью-Йорку, який відбувся 18 січня 1926-го. Історію про поїздку нашого земляка Піддубного до США розповідає “Газета по-українськи“.
Іван Піддубний був чемпіоном світу 1905–1908 років. Переміг всіх найкращих борців того часу. Його називали “чемпіоном чемпіонів”. У вересні 1925-го підписав контракт з американським менеджером Джеком Пфефером. Отримав візу й вирушив з України до США.
Іван Піддубний піднімає данського борця Магнуса Бех-Олсена на чемпіонаті світу в Парижі 1905 року. Українець народився 8 жовтня 1871-го в селі Красенівка — тепер Золотоніський район на Черкащині. Коли йому виповнилося 22 роки, подався на заробітки в порти Севастополя та Феодосії. Працював вантажником і захоплювався важкою атлетикою. 1900-го в Києві освоїв французьку боротьбу. За три роки став чемпіоном світу. Змагався у Сполучених Штатах Америки, Європі та Радянському Союзі. Потім виступав у цирках Житомира, Керчі, Ленінграда. Двічі одружувався, дітей не мав. Помер 8 серпня 1949-го в місті Єйську — Краснодарський край у Росії. Поховали на місцевому цвинтарі
“29 листопада на кораблі “Дайч” із Берліна прибув відомий на весь світ силач Іван Піддубний, — повідомляла українська газета “Свобода”, яку видавали в Нью-Йорку. — Він із роду козаків. Борцівська кар’єра силача почалася з виступів в українських і російських містах. Досягла такого зросту, що Петроградське спортове товариство спровадило його до Парижа на всесвітні змагання, де він здобув першу нагороду”.
Піддубному 54 роки. Та він не поступається молодим бійцям у сутичках за правилами французької боротьби. Заради видовищності в Америці бої проводять за правилами вільної боротьби. Дозволяють використовувати жорстокіші прийоми. У Нью-Йорку Іван Піддубний тренується, вивчає правила й пристосовує під них техніку. Скидає понад 10 кг.
14 грудня 1925-го виходить на килим у великій залі “Армор-голу” проти чемпіона Болгарії Дана Колова. Той із 1,5 тис. боїв програв лише у трьох. Та вже під час другої атаки українець кладе суперника на лопатки. Далі бере участь у поєдинках майже щодня. Канадця Жоржа Біжо на 12-й хвилині хапає за голову, перекидає через себе й перемагає. Преса пише, що у США навряд чи знайдеться спортсмен рівня Піддубного.
Протягом трьох тижнів долає більш як 10 суперників. Газети Нью-Йорка називають його “Іваном Грозним”, “Залізним”, “Страшним”, “Непереможним”. Колишній чемпіон Америки поляк 35-річний Владко Збишко заявляє — вийде на килим проти Івана Піддубного, тільки якщо той переможе шведського чемпіона Карла Ламбертсона. Український борець виконує цю умову.
“Іван Піддубний вправлявся вчора в греко-американськім атлетичнім клубі, — писала одна з нью-йоркських газет. — У цьому будинку розташована церква православних євангелістів та орган. Біля нього силач проводив тренування. Так тяжко дихав, що орган аж стогнав. Гадаємо, йому буде досить важко змусити застогнати Владка Збишка”.
Подивитися поєдинок приходить понад 15 тис. людей. Владко Збишко важить 103 кг, Іван Піддубний трохи більше 110. Бій триває майже 45 хв. Піддубний піднімає суперника на плечі, кидає на поміст так, що той не може встати.
“Матч зі Збишком завершився на мою користь. Треба було всього 44 секунди, і перемога за мною”, — пише дружині Марії в Україну.
Наступні бої проводить у Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі та Сан-Франциско. Спортсмена намагаються підкупити, залякати, шантажувати невиплатою гонорару або споїти. Та він через усе проходить.
24 січня 1926-го в Нью-Йорку відзначають 20-річчя здобуття Іваном Піддубним звання чемпіона світу. У вечірці бере участь давній приятель борця співак Федір Шаляпін. Виступають оперні виконавці, скрипалі, гармоністи й танцівники.
Українцю кидає виклик чинний чемпіон Америки 22-річний Джо Стечер. Більшість перемог він здобуває завдяки довгим і сильним ногам, якими обхоплює суперника — “ножиці Стечера”.
“Цей поєдинок прикував до себе увагу американської публіки. Боротьба була вперта. І як Піддубний не остерігався того небезпечного прийому, а таки попався в “ножиці”, — писала “Свобода” 3 лютого 1926-го у статті із заголовком “Піддубний перший раз в житті програв”. — Коли це сталося, зал завмер, гадаючи, що то буде кінець. Але Піддубному вдалося розчепити ноги суперника руками. Півтори години не принесли перемоги жодному із спортсменів”.
Після 10-хвилинної перерви борці виходять на ринг. Стечер одразу атакує. Піддубний вміло захищається. Та потрапляє в обхват ніг удруге й розірвати їх вже не має сил. За 2 год. поєдинок завершується поразкою українця.
Та Піддубний уже наступного дня продовжує перемагати інших спортсменів. У Нью-Йорку долає чемпіона Канади Джека Сміта. В місті Патерсон сходиться з німцем Гансом Міллером. На 27-й хвилині зустрічі піднімає суперника над головою й кидає. В того вилітають двоє зубів.
Українська громада Філадельфії організовує бій у своєму місті.
“Зала була переповнена так, що довелося її заперти, бо вже більше людей не вміщалося, — писала тамтешня газета. — Появу Піддубного публіка зустріла бурхливими оплесками, що додало йому охоти покласти на лопатки чемпіона Австрії Ганса Шулера вже на 18-й хвилині”.
Організація Українських січових стрільців у місті Ньюарку поблизу Нью-Йорка запрошує силача на вечерю в домі родини Левчиків. Сходяться майже 150 людей. Співають із гостем стрілецькі пісні. Чоловічий хор під керівництвом композитора Михайла Гайворонського виконує “Многая літа” на честь Піддубного.
Численні бої втомлюють. У березні 1926-го борець зводить три поєдинки до нічиїх. Один із них — із старшим братом Владка Збишка Станіславом.
“Обидва борці старі за віком. Збирали лаври в Європі, а Збишко ще й в Америці, — повідомляла газета “Свобода”. — Боролися 2 год. 5 хв. За цей час ніхто не зміг досягти перемоги. Бій зупинили через пізній час, себто 11:20 ночі, коли за приписом боротьбу має бути завершено”.
У квітні бере участь у міжнародних змаганнях. Про це одна з газет повідомила: “Іван Піддубний знаний скрізь у світі. Він людина вже немолода й поважна. Цей господар-хлібороб з українських степів викликає на поєдинки найсильніших борців Америки й Канади. Переважно перемагає”.
Далі їде в Лос-Анджелес для участі в серії літніх показових виступів борців світу в містах західного узбережжя. У 40 сутичках поступається тільки Джо Стечеру, українцю Іванові Савчуку та ірландцю Тому Дрейкові.
У вересні 1926-го підписує контракт ще на шість місяців виступів у США. Добивається зустрічі з українцем Олександром Гаркавенком, який приїхав з Європи. Той відмовляється. Бо якщо програє, то втратить звання чемпіона України.
В Америці Іван Піддубний проводить більш як 160 поєдинків. Шість разів поступається і п’ять боїв завершує внічию. Менеджер Рудольф Міллер пропонує укласти контракт на пів року на виступи у США, Великій Британії та Новій Зеландії. Але борець відмовляється. Відхиляє й привабливу пропозицію Російського народного товариства взаємодопомоги імені Чехова в Нью-Йорку очолити спортклуб.
Наприкінці травня 1927 року проводить прощальний бенкет у Нью-Йорку. Сходиться тисяча шанувальників. Коли питають, завдяки чому так спритно бореться, каже: “Виходячи на сцену, я молюся за Україну. Тому й перемагаю!”
60 сантиметрів становив обхват шиї борця Івана Піддубного 1900 року. Мав тоді зріст 184 см, вагу 118 кг, обхват грудей 137 см, біцепса — 44 см, передпліччя — 36 см, зап’ястя — 21 см, стегна — 68 см, гомілки — 47 см. Вимірювання провела медична комісія при київському цирку братів Нікітіних, де спортсмен почав виступати.
