68-річна переселенка з Краматорська Галина Бовіна через російські обстріли була змушена переїхати на Черкащину. У рідному місті вона займалася зооволонтерством, тож коли довелося виїжджати, із речами взяла понад три десятки котів і собак.
Як вживаються гуртом на Черкащині — пані Галина розповіла Суспільному.
Кличку, як і перелік хвороб, кожної тварини господиня знає напам’ять:
“Бубуська, Бубуся я на неї кажу, Маня, Марфушка, Вася, Груня, Шустрик, Мішанька. Ця сердечниця, ця дуже ласкава”.
У 2022 році через обстріли вона виїхала із рідного Краматорська, що на Донеччині. Разом із собою взяла двадцять вісім котів і чотирьох собак.
“Син у мене військовий і мене звідти «кишнув» у безпечне місце, щоб я не заважала там, бо у мене інфаркт був. Їхала туди, куди брали з котами. Спочатку в Нікополь, там багатьох прилаштувала. Але там було ще гірше, аніж у Краматорську, взагалі земля палала. І ми переїхали сюди, нас узяли тут”.
На Черкащині Галина Бовіна допомагає волонтерам шукати нову домівку для тварин з прифронтових територій. Уже прилаштувала понад сотню.
“Син мене сварить. Але змирився вже трохи, допомагає. Я по-іншому не можу, я ними живу. Мені аби допомогли їх прилаштувати, сім’ю знайти хорошу. Це для мене дуже радісно”, — розповіла пенсіонерка.
Дає прихисток пані Галина й місцевим безпритульним котам та собакам:
“Забрала, вилікувала, простерилізувала. Тепер мене люблять і це мені радість”.
Догляд за тваринами забирає увесь день. З ними переселенка ділить хату, а ще — надію, що колись зможе повернутися в Краматорськ:
“Встаю, прибираю, аби не смерділо, потім годую собак, потім — котів. Уже так звикла, бо що для себе? Лягти і думати: що там син, як там Краматорськ, як там моя квартира?”.
