в Новини 05.05.2025
У 10 років Олени з міста Білозерське опинилася в дитячому будинку. Її мама померла, і відтоді дитинство Олени змінилося назавжди. Щоб пережити самотність і розгубленість, вона знайшла прихисток у творчості.
«Для мене це була якась медитація, заспокоєння у складні моменти, коли мені хотілося, щоб хтось пожалів мене чи обійняв», – розповідає Олена.
Вона навмисно викреслила більшість спогадів про роки в дитячому будинку, залишивши в пам’яті лише одну річ — іграшку, яку їй подарувала мама перед розлукою. Вона стала для дівчинки символом тепла, яке зберігалося навіть у найскладніші моменти.
Справжні зміни в житті Олени розпочалися тоді, коли вона зустріла свою нову родину. Прийомні батьки розгледіли у ній не лише талант, а й вразливу душу, якій потрібна підтримка. Вони зробили усе, аби захоплення дівчинки розквітло: тричі на тиждень возили її в інше місто на уроки малювання.
З початком повномасштабної війни, у березні 2022 року, прийомна родина переїхала з Донецької області до міста Черкаси.
Сьогодні Олена щиро визнає: хоч і прагне бути самостійною, без маминої віри та підтримки її талант міг би залишитися просто недосяжною мрією.
«Я вдячна батькам за те, що я зараз вчуся на професію, яку люблю й ціную, яка мені подобається. Мама завжди підтримує будь-який мій вибір, як і вибір будь-кого з нашої родини. І це дуже круто. Зараз мені б дуже хотілося, щоб ще більше дітей із дитячих будинків мали родини, такі як маю я», – ділиться Олена.
Зараз дівчина навчається на третьому курсі за спеціальністю графічного дизайну — крок за кроком втілюючи свою мрію й перетворюючи малюнки, які колись рятували її від самотності, у майбутню професію.
Історія Олени — це доказ того, як родинне тепло і віра в дитину здатні змінити не лише долю, а й відкрити для неї цілий світ можливостей.
Олена – одна з героїнь мультимедійної виставки «Поговори зі мною».
Жоден інтернат, навіть з найкращими умовами, не здатен дати дитині того, що вона отримує в родині: щоденної любові, турботи, емоційної близькості та впевненості у власній цінності. Діти, позбавлені батьківської опіки, мріють про найпростіше — обійми, підтримку, щире слово, змогу назвати когось мамою чи татом і відчути, що їх люблять.
Кожен із нас може стати для такої дитини джерелом тепла й стабільності. Існує кілька шляхів, щоб це зробити: усиновлення, опіка/піклування, створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу або ставши патронатною родиною.
Щоб якомога більше людей дізналися про можливості прийняття дітей у родину держава запустила онлайн-платформу dity.gov.ua. Тут можна ознайомитися з різними варіантами, що підійдуть родині та дитині.
