в Новини 18.02.2025
У селі Хацьки на Черкащині волонтерить 85-річний Петро Петрович Шкуро. Від початку повномасштабного вторгнення він власноруч зв’язав і передав на фронт понад сотню пар шкарпеток. Його теплі вироби не лише зігрівають українських захисників, а й знайшли вдячних власників за кордоном.
Більше про історію життя, яка надихає, та майстерність цього невтомного волонтера — в сюжеті “Ранку Вдома“.
“Машинка моя працює з 1992 року. Спочатку вона була в приватному підприємстві, а потім я її купив і вже 20 років вона працює у мене. Поки що не відмовляє”, — говорить Петро Петрович Шкуро.
Щодня у селі Хацьки на Черкащині працює в’язальна машинка. 85-річний пенсіонер Петро Петрович Шкуро від початку великої війни надіслав на фронт понад сотню теплих шкарпеток.
“Не виходить робити шкарпетки цілий день. У мене ж ще трохи городу й курочок маю, але за день, можливо, пар шість зроблю”, — ділиться чоловік.
Петро Петрович народився 1940 року в Черкасах.
“Батько був офіцером. Вони тоді охороняли залізничний міст. Він потрапив в оточення й прийшов на лівий берег Дніпра, де в той час був я й мама. У 1943 році після звільнення Черкащини й перед тим, як брали правий берег, батька забрали в штрафний батальйон. Там він і загинув у вересні 1943 року”, — розповідає Петро.
Мати Петра Петровича залишилася одна з двома дітьми. Змалку йому довелося пережити багато труднощів, але саме ці життєві випробування й загартували його характер.
Уже після закінчення школи чоловік почав працювати.
“Пішов працювати спочатку на Цукровий завод, а потім на завод Хімволокна. Я працював і інструктором, і прядильником, і начальником зміни, а тоді перейшов на Черкаський шовковий комбінат, де працював майстром зміни, начальником цеху”, — пригадує він.
Але саме творчість завжди була важливою частиною життя пана Петра: протягом багатьох років він виступав на сцені, бувши ведучим концертів і культурних заходів. Його голос лунав на святкових подіях і збирав повні зали глядачів.
“Я весь час виступав, вів концерти. Ми побували з концертами практично по всій Черкаській області й в Києві були: і в Українському будинку, і в Палаці спорту і в Будинку офіцерів”, — ділиться Петро.
Окрім цього, чоловік змалку захоплювався рукоділлям. У дитинстві пробував плести гачком, потім спицями, а згодом втілював у життя різні цікаві ідеї виробів на машинці.
“Це светр, який я зв’язав в 1990-х роках і який дуже люблю. Тут комір гарний та високий”, — показує він.
Петро Петрович досяг такого рівня майстерності, що його плетені речі — пальта, сукні, светри та дитячу одежу — замовляли не тільки українці, а й люди за кордоном.
“Нормальні чоловіки про залізо, а я чогось про це (сміється, — ред.). В’язав для кого? Для сім’ї в’язав, друзів і кумів. У Штатах приблизно 20 моїх виробів, в Канаді понад 30. Ось, три дні тому сусід поїхав у Данію з костюмом, який я зробив його внучці”, — розповідає чоловік.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, Петро Петрович зрозумів, що не може сидіти без діла, і вирішив допомогти хлопцям на фронті, — почав плести теплі балаклави.
“Дочка підказала за першу. Я не знав, що таке балаклава, а вона десь знайшла зразок та принесла. Тоді я вже почав їх робити”, — говорить він.
Згодом, поспілкувавшися з сусідом, чоловік вирішив спробувати робити теплі шкарпетки.
“Поряд із нами живе сусід, йому за 50, і два роки він був на передовій. Каже, що було як мороз — на ноги намотували все, що тільки було, бо в першу чергу мерзнуть саме ноги”, — ділиться Петро.
Кожна пара шкарпеток — це кропітка праця у маленькій кімнаті свого затишного будинку Петро Петрович облаштував майстерню. Щодня перед роботою майстер обов’язково налаштовує свою машинку, аби кожен виріб був ідеальним.
На день Петро Петрович може зв’язати шість-сім пар шкарпеток.
“В’яжу меланж. Чому? Тому що нитки, спасибі багатьом нашим людям, які переслали, і які дочка забрала, але вони різного кольору, різної щільності. з різним складом. Все це треба об’єднати в одну нитку, яка підійде для в’язання”, — пояснює майстер.
Готові вироби Петро Петрович передає волонтерам, які доставляють їх оборонцям на фронт, а своєю чергою захисники надихають волонтера своїми відгуками.
“Говорять, що шкарпетки дуже зручні, що їх легко вдіти під будь-яке взуття, бо в’язані вручну й більш рихлі”, — ділиться волонтер з Черкащини.
Шкарпетки Петра Петровича — це не просто тепло, а щирість і підтримка, які українські захисники відчувають у кожній парі. 85-річний волонтер — приклад того, як щира турбота й невтомна праця наближають Україну до перемоги.
Також читайте: Від морозів на Звенигородщині рятують зграю лебедів (ВІДЕО)
