Дата публікації
Перегляди: 6
Увагу привернуло оголошення про продаж квітів з метою збору коштів для підтримки Збройних сил України. Для наших захисників кожна зібрана гривня стане в нагоді, але частіше зустрічаєш випадки, коли люди реалізують смаколики, вироби майстринь. Але чому б і не квіти?… Тим більше, що навряд чи є ще такий щедрий на квітування місяць у році, ніж травень, коли ваблять око і квіти, і свіже, щойно розпущене листя на деревах.
Судячи з фото квітникарки в соцмережах, припустила, що ця миловидна жіночка, мабуть, або працівник місцевої влади, або вчителька. Інтуїція не підвела, Оксана Руденко — вчителька української мови і літератури та зарубіжної літератури Скотарівської гімназії.
— У моїй родині брат і племінник нині боронять Батьківщину від ворога, — пояснює Оксана Іванівна. — Тож я використовую будь-яку можливість, аби донатити, нехай і потроху, колись більше, але регулярно допомагати рідним й іншим захисникам наближати нашу перемогу.
Квітами колишня жителька Скотаревого, а нині шполянка О.І.Руденко захоплюється змалечку. Любов до них прищепила їй матуся Віра Василівна. З того часу і дотепер педагог у вільний від роботи час, якого не так вже і багато, присвячує догляду своїх колекцій ірисів, троянд, тюльпанів, хризантем та інших барвистих підопічних. Маючи розкішні квітники, водночас вона не втомлюється шукати нові й нові сорти й гібриди улюблених квітів, якими згодом залюбки ділиться з друзями і знайомими.
— Маю понад 130 сортів ірисів усіх кольорів веселки, близько 60 сортів тюльпанів, 47 видів нарцисів, — перелічує вона, додаючи, — багато й інших квітів, зокрема лілій, які я просто не перераховувала. Та все ж мої найбільші улюбленці — іриси, недарма маю їх найбільше з-поміж інших рослин. Нові екземпляри замовляю у колекціонерів-професіоналів, хоч і коштують вони недешево, а потім з маленьких поділок вирощую власні нові кущі.
Коли квітучі підопічні почали не поміщатися на власному подвір’ї, господиня спробувала розсаджувати їх і на сусідньому, де за домовленістю її сім’я обробляє городній наділ. Тим часом інші сусіди жартують, мовляв, не проти, аби квітникарка завітала й до них на клумбу.
З розмови переконуюся, що не менш, ніж у квіти, педагог залюблена у свою професію.
— Знаєте, я ніколи не сумнівалася, що стану вчителькою! — зауважує, коли заходить мова про професію. — З самого малечку пробувала робити це в ігровій формі, а потім здобула вищу освіту, навчаючись у Черкаському державному педагогічному університеті ім. Б. Хмельницького. Незважаючи на те, що працюю з дітьми тривалий час, як і раніше, намагаюся їх щодня чимось зацікавлювати, аби вони з бажанням ішли до школи, аби по змозі уникати так званої сірої буденності.
На сьогодні Оксана Іванівна має три десятиліття педагогічного стажу, з яких перші вісім років вона трудилася вихователем у сільському дошкільному закладі. Згодом перейшла працювати у місцеву школу вчителькою старших класів.
Останнім часом, крім мови та літератури, О.І.Руденко викладає також малювання, одночасно будучи класним керівником шостого класу. Зауважує, що спільно з школярами освоюють різні техніки малювання, зокрема й такі сучасні, як нейрографіку, беруть участь у різноманітних конкурсах, час від часу здобуваючи в них призові місця.
Той факт, що в сім’ї Руденків шанують покликання педагога, підтверджує й старша з двох доньок Оксани Іванівни Марина, яка вслід за мамою обрала фах учителя. Нині вона працює з дітками молодшого віку у навчальному закладі столиці. Тим часом молодша донечка Аріна поки ще сама школярка.
Ольга Качан
Шполянські вісті
