Деталі
На озимих культурах, а це зазвичай, зернові та ріпак, поширення і живлення шкідників починається вже восени.
Під час сходів і до фази кущіння на зелені поля злакових культур злітається безліч цикадок, попелиць, злакових мух. Відчутну шкоду сходам озимої пшениці завдають саме злакові мухи.
Личинки пшеничної мухи пошкоджують не одне, а декілька стебел рослини, личинки гессенської — живляться соком, у результаті чого рослина відстає в рості, утворюючи більшу кількість стебел. Шведські мухи призводять до руйнування конуса наростання стебла, що спричиняє відмирання останнього, личинки чорної пшеничної мухи — підгризають основу центрального листка, від чого пригнічується і відмирає центральне стебло. Найбільшої шкоди личинки злакових мух завдають посівам ранніх строків сівби, посіви оптимальних і відносно пізніх висівних строків пошкоджуються меншою мірою.
На полях після стерньових, поблизу місць втрат зерна під час збирання врожаю та на знижених рельєфах велика імовірність заселення хлібною жужелицею (туруном). Шкодять личинки жужелиці об’їдаючи листя. В результаті пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. Якщо складаються посушливі умови осені, личинки живляться протягом 15-25 днів, а за достатньої кількості опадів — до 100 днів. Шкодять личинки до настання заморозків. А за позитивних денних і нічних температур повітря (від 0° до 5°С), у так звані лютневі вікна, може відбуватися переміщення личинок на поверхню ґрунту та відновлення їхнього живлення.
Що стосується багатоїдних шкідників, то озимим зерновим шкодять гусениці підгризаючих совок — підгризаючи корені, личинки травневого, червневого хрущів, хлібних жуків, які також живляться підземними частинами рослин. Такі пошкодження шкідниками рослин призводить до зрідження посівів озимих зернових культур та утворення плішин.
З настанням прохолодної погоди, особливо за високої вологості у посівах озимого ріпаку масово з’являються несправжньогусениці ріпакового пильщика, довжиною 17 – 25 мм, брудно – зеленого кольору з чорною головою. Гусениці скелетують та об’їдають листкову поверхню рослин, залишаючи лише центральну жилку, внаслідок чого молоді рослини нерідко гинуть, що призводить до зрідження чи повної загибелі посівів.
Також посіви озимого ріпаку заселяють такі небезпечні шкідники, як хрестоцвіті блішки різних видів (вони можуть бути чорними, смугастими або з металевим відблиском). Пошкоджують сім’ядольні і першу пару справжніх листків ріпаку, вигризаючи паренхіму зверху листка у вигляді круглих “віконець”, залишаючи шкірку чи кругло-овальний отвір. За більших пошкоджень ці отвори можуть зливатися, внаслідок чого сім’ядолі і перші листки засихають. А якщо пошкоджена і точка росту, то рослина гине.
Ґрунтові шкідники такі як дорослі гусениці озимої совки завдовжки до 50 мм, землисто-сірого кольору, з масним блиском, темними повздовжніми смугами – перегризають кореневу шийку й черешки листків.
Для захисту посівів від ґрунтових шкідників найефективніше — дотримання сівозміни, а також агротехнічні заходи — лущення стерні, культивація, дискування після збирання зернових культур. Також слід висівати насіння, оброблене протруювачами інсектицидої дії, які створюють захисний бар’єр навколо насіння, а потім і проростка.
В осінній період у фазу розвитку озимої пшениці сходи — кущіння, озимого ріпаку – сходи – утворення розетки, при досягненні шкідниками порогу шкодочинності (3-4личинки хлібної жужелиці на кв.м, або при ушкодженні 2% рослин; 6-10% ушкоджених рослин личинками злакових мух; 2-3 гусениці ріпакового пильщика і озимої совки на кв. м; 5 особин хрестоцвітих блішок на кв.м) необхідно провести крайові або суцільні обробітки одним із рекомендованих інсектицидів згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
