Пам’яті письменника Михайла Слабошпицького

Дата публікації

Перегляди: 138

Тяжка втрата спіткала Шполянщину — відлетів у вирій, з якого не повертаються, літературознавець, журналіст, письменник Михайло Федотович Слабошпицький.

Він пішов з життя вночі проти 30 травня 2021 року.

Михайло Федотович чесно, безкомпромісно торував свою стежину в літературі та журналістиці. Він розпочинав свою трудову діяльність в районній газеті «Шполянські вісті», працював редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-ХХ», з 2006 року обіймав посаду секретаря ради Національної спілки письменників України, працював директором видавництва «Ярославів вал», виконавчим директором Ліги українських меценатів, натхненник міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

Науку щирості і мудрості, доброти і працелюбства, любові до рідного слова йому дало саме життя. А було воно в нього, як і у майже всіх його ровесників, дуже нелегким.

Народився Слабошпицький М.Ф. в липні 1946 року в селі Мар’янівка, Шполянського району. Тут пройшло його дитинство, тут він робив перші кроки до майбутньої професії журналіста і письменника.

На виданнях Михайла Слабошпицького виросло не одне покоління. Його знають і люблять українські діти. В 2005 році за роман-біографію «Поет із пекла» великий письменник був удостоєний Національної премії імені Тараса Шевченка.

Проте не лише діти знають творчість Михайла Федотовича. Він також є автором «Пейзажу для Помаранчевої Революції» і роману «Марія Башкирцева», який був перекладений на кілька мов. Кілька разів перевидавалася його книга «Українець, який відмовився бути бідним».

Про його меценатську діяльність, мабуть, знають в усіх областях України. Мабуть, й немає школи на Шполянщині, куди б він не привозив, не передавав не лише свої книги, а й видання інших письменників, які відстоювали та пропагували українське слово, незалежність України.

Саме завдяки Михайлу Федотовичу Шполянщина познайомилася з відомими борцями за незалежність України з Канади і Австралії, яких він привозив, щоб побачили край, де він ріс, робив перші кроки творчої діяльності.

В останні роки М.Ф. Слабошпицького не відпускала хвороба, але він не панікував, не піддавався болячкам. Навпаки, своїм словом підтримував добрий настрій в інших. Він творив, аби підтримати читача, підпрягти його до боротьби зі злом.

І все це — був, завідував, творив — тепер уже в минулому часі.

Але його образ, його слово, його творчість залишаються з нами.

Прощавайте, Михайле Федотовичу. Хай пухом буде земля над Вами. Вічна Вам пам’ять.

Колектив редакції «Шполянських вістей»

Шполянські вісті

Previous post Усе трудове життя в тваринництві
Next post Ярославківські потомствені рукодільниці

Добавить комментарий