Соборний нині – це суцільний меморіал жертвам. Репресій, війни, Чорнобильської катастрофи, ще однієї війни… Натомість, всі складові колишнього Першотравневого парку фонтанували позитивом. Зважаючи на часи – не завжди притомним, та загалом “парк культури і відпочинку трудящих” за цими критеріями й запам’ятався. Була й культура з випердосами (виставками передових досягнень), й відпочинок з парубоцькими бійками. Танці, кіно, шахи й любов на лавочках, ліхтарики над якими часто “вимикалися” знаряддям пролетаріату. Всякого траплялося в пахощах бузку… Чергову цікавинку розповів краєзнавець Борис Юхно.
Із раптовим створенням у січні 1954 року Черкаської області, ледь 60-тисячні Черкаси несподівано набули статусу столиці краю, що обумовлювало докорінні зміни у інфраструктурі міста. Одним з першочергових завдань влади, яке за важливістю не поступалося будівництву промислових об’єктів та житлового фонду, полягало у створенні скверів і парків. Про перші попіклувалися раніше, їх лише у середмісті налічувалося три-чотири (встанови лавки, питний фонтан, почепи радіо на стовпа – от тобі й сквер), а от великого парку тут не було. Лиш два “сади”: Шевченківський при кінотеатрі “Родіна” та Комсомольський на придніпровській кручі. Обидва – старомодні, зі збереженням ще довоєнного стилю. І без скульптур.
Парк імені 1 Травня відкрили 1949-го, і вже до кінця 1950-х налічувалося тих фігур з десяток. Нічого нового митці тут не винайшли, адже амури і німфи біліли на алеях ще дореволюційних садів, але в нові часи такі не вписувалися. Тому з’явилися ідейніші персонажі – робітники, піонери, фізкультурники.
Технологія їх серійного виготовлення прописувалася у спеціальних кресленнях, які централізовано розсилалися у провінційні художньо-мистецькі установи. Там вказувалися довжина арматурин каркасу, вміщувалися схема їх зібраного вигляду та фото того, що має бути в результаті і що вже десь стоїть. Такий собі конструктор “Зліпи сам”.
Тодішня титульна скульптура парку – Ленін і Сталін на лавочці центральної алеї про щось “бесідують”. З відомих причин її прибрали 1956-го, тоді ж дали вказівку вождями парки не прикрашати. Натомість, в хрущовські часи побільшало монументальної молоді.
Часто скульптури ставали центральними елементами фонтанів, і в цьому парку то були “Гуси-лебеді” з каскадного. Власне – чи функціонував фонтан як такий, вже ніхто й не пригадає. Зате світлина біля отих птахів із казки є у багатьох сімейних фотоальбомах. Ї хоч спеціально гусей я не колекціонував, “натягав” таких карточок понад десяток.
З колишнього доробку ширужиткового скульптурного мистецтва залишилося небагато. Частково хіба шишкінські ведмеді, розпізнати у яких саме клишоногих може хіба той, хто пам’ятає їх цілими. Ще дві фігури – Богдана Хмельницького та композиція “Дружба молоді” були буквально врятовані водоканалівцями. Нині вони прикрашають територію комунального підприємства.
