Дата публікації
Перегляди: 8
Не відразу й самому віриться, що за якийсь рік мине півтора десятиліття, відколи на роботу до Шполянської районної лікарні приїхав молодий лікар Андрій Павлович Домчук з дружиною Оксаною Миколаївною. Чи, може, вірніше сказати, шполянка, випускниця Тернопільського медичного вузу Оксана Домчук повернулася на роботу в рідне місто не сама, а з чоловіком-колегою і тоді малолітньою донечкою Софією.
У місцевому медичному закладі тривалий час відчувається потреба у молодих кадрах, тож поповненню у колективі були задоволені. Тим більше, що прийшов не один лікар, а відразу двоє. Приїжджим спеціалістам невдовзі виділили житло поблизу районної лікарні.
Як і будь-якому молодому фахівцеві, на перших порах урологу Андрієві Павловичу довелося самостверджуватися, наполегливою працею доводити власний професіоналізм. Хоч не можна стверджувати, що Домчук приїхав до Шполи таким вже початківцем. Перед вступом до інституту мав за плечами досвід навчання в медичному училищі, хоч справжньою школою життя медика вважає роботу на станції швидкої допомоги. Там, де необхідно швидко і водночас виважено приймати життєво важливі рішення, і не лише стосовно урологічних діагнозів. І такий досвід в Андрія Павловича є.
Щоправда, пов’язаний він не зі Шполянщиною, а з Тернопільщиною, однак чого лиш варті багаторічні нічні чергування, на які заступають усі лікарі, незалежно від кваліфікації чи, коли хочете, профілю.
Рік за роком минали, а з ними зростав авторитет лікаря на Шполянщині. І зараз багато людей вдячні А.П.Домчуку за допомогу у відновленні здоров’я, вчасно і кваліфіковано надану медичну урологічну допомогу. Він не поспішає розповідати, та трапляються випадки, коли успішно лікував шполян, до осель яких не поспішав прилітати довгожданий лелека. Через те не в одній місцевій родині Андрія Павловича називають не інакше, як хрещеним татом новонароджених малюків.
Безперечно, у галузь охорони здоров’я він прийшов зовсім невипадково, позаяк медицині присвятили все своє трудове життя батьки Павло Андрійович і Леся Андріївна. Таку ж життєву стежину обрала і сестра Наталія.
З іншого боку, ніяк не виходить говорити про Андрія Павловича, не згадуючи його дружину, нині завідуючу терапевтичним відділенням Шполянської лікарні Оксану Миколаївну. Усі роки свого проживання на Шполянщині вони поряд з щоденною працею лікарів залишаються активними у громадському житті нашого міста. А ще у вільний час подружжя вміє і любить заспівати гарної української пісні і цю схильність сповна перейняла їхня старша донька Софія. Маючи у своєму юному віці численні перемоги на різноманітних пісенних конкурсах, вона обрала пісню та виконавську майстерність майбутньою професією. При цьому тато з мамою дуже пишаються здобутками доньки і водночас не полишають сподівань, що їх молодший син Павло продовжить медичну династію Домчуків.
Днями Андрій Павлович відзначив 50-річний ювілей, коли прийнято озиратися на власні досягнення, а водночас — планувати подальше стабільне життя. Однозначно, Домчуку є чим пишатися, як і вистачає вершин, які потрібно здобувати.
Ольга Качан
Шполянські вісті
