Дата публікації
Перегляди: 106
Людмила Халабуда з Юрківки, що на Звенигородщині, за професією бухгалтер. Десятиліттями вона скрупульозно підраховувала цифри, схилившись над калькулятором. А потім настав такий період у житті, що в її родині злягла мама, якій потрібен був постійний догляд. Через те довелося покинути роботу і приділяти увагу хворій.
Та Людмила Вікторівна не з тих людей, які звикли сидіти без справи, яка була б до душі. У вільні години вона раптом згадала про давнє захоплення ще з юності — вишивку. Взявши знову до рук голку з нитками, юрківчанка забувала про буденні проблеми, словом, відпочивала душею.
На початку двотисячних років Л.В.Халабуду з її барвистими виробами почали запрошувати на сільські виставки з нагоди різних святкувань. Так вона стала відомою не лише в рідному селі, а й за його межами.
Одна з робіт майстрині, портрет Тараса Шевченка, розміщений на чільному місці у сільській бібліотеці, де працює її невістка Лариса Халабуда. До речі, Людмила Вікторівна співпрацює з її колегою, завідуючою бібліотечним закладом й одночасно майстринею-рукодільницею Лесею Бойко. Вишиває візерунки-заготовки для майбутніх сумок, які у вільний від основної роботи час шиє Леся Петрівна.
Та це лише дещиця порівняно з тим розмаїттям, яке можна побачити вдома у Людмили Халабуди! Кілька років тому вона приготувала вишиті рушники на весілля своєї онуки Насті. А останнім часом тішиться маленькою правнучкою Мілою та вишиває для неї невеличкі диванні подушечки. Кожна з таких виробів більше схожа на уривок з якогось мультика. А нещодавно вона вишила серветки до свята Великодня.
У родині пишаються своєю мамою, бабусею і прабабусею, яка у свою творчість для рідних вкладає всю нерозтрачену любов і душу.
Ольга Качан
Шполянські вісті