Деталі
Пілот F-16 та один із «Привидів Києва» Максим Устименко загинув у ніч проти 29 червня цього року, відвівши свій підбитий ворогом літак від населеного пункту.
Він міг катапультуватися й вижити, але тоді б жертв не нарахувалися. Але він вибрав інше. Героєві України Максиму Устименку присвятила свій допис журналістка Громадського Наталія Мазіна. Вона поспілкуувалась з дружиною полеглого пілота.
Дарії зараз 25, а коли познайомилася з Максимом, було 19. Він на сім років старший. Вперше познайомились, розповідає Дарія, в нічному клубі Василькова. Це місто під Києвом. Банальне побачення два на два: він прийшов із братом, що зустрічався з подругою Дарії. Все закрутилося дуже швидко. «Я відразу відчула спокій біля нього. Оті спокій і захищеність, які бувають біля справжнього чоловіка. Моє місце поруч. Він — моє укриття, мій дім. І я відразу розпізнала, що нам судилося бути разом», — каже Дарія. Через півтора місяця вона вже жила в Максима: «Я сама з Вінничини, у Києві вчилася на кухаря й роботу знайшла, та все не дуже ладилося. Налаштувалася їхати з Василькова, де орендувала житло, додому.
Максим почув про це й негайно вирішив: “Ти нікуди не повертатимешся. Збирай хутко речі, а як тягтимеш, я приїду з хлопцями, і ми самі тебе зберемо”. Я знала, що він так і зробить: відчувалася в ньому така сила».
Що її обранець військовий пілот — дізналася не відразу, а як сказав — не здивувалася. У Василькові — військове містечко, аеродром. Майже всі юнаки служать.
Обоє дуже хотіли дитину, пригадує Дарія. Причому відразу. Максим — бо йому 26, і в багатьох ровесників уже бігала малеча по хаті. А Дарія — бо це її обранець, її кохання, чого відтягувати. Протягом року жінка завагітніла. Максим мріяв про сина. Були партнерські пологи. Народився син. 4 кілограми. Іван.
Фото, де вони разом, збереглося мало, як з болем розповідає дівчина, коли Максим загинув, згорів його телефон і назавжди знищилися світлини. А копій не було.
За два місяці до великої війни Максим вирушив на спеціалізовані курси англійської мови для пілотів до Європи. 24 лютого 2022 року росіяни почали бомбити аеродром у Василькові — у місті, де Дарія залишилася із сином. Тоді їх до себе на Вінничину забрали родичі. А Максим, який іще чотири місяці мав лишатися за кордоном, повернувся в Україну.
Упевнившись, що з рідними все гаразд, відбув виконувати наказ свого командування. Перші тижні захищав Київ, образ пілота «Привида Києва» виписаний і з нього також.
У повітряному командуванні «Центр», зазначає журналістка, так характеризують льотчика:
«Максим Устименко був льотчиком-винищувачем 1 класу, підполковником Повітряних сил ЗСУ. До 30 років досягти такого рівня — це ознака справді високого професіоналізму, патріотизму й вмотивованості. Він завжди був першим і найкращим: починаючи з університету і до останніх боїв.
Зокрема, опанував чотири типи літаків: ХАЗ-30, Л-39, МІГ-29, F-16. Поява сучасних літаків у нашому війську — це зокрема й велика заслуга Максима.
Разом з Андрієм Пільщиковим (позивний Джус), Олексієм Месем (Мунфіш) і Валентином Коренчуком (Бджоляр), він перший почав медіакампанію у світі щодо модернізації українського авіапарку й надання Україні сучасних типів літаків.
Також він був одним з українських пілотів, які тестували F-16 та інші типи іноземних літаків, визначаючи, які найбільш адаптовані під умови застосування в Україні. У 40 бригаді тактичної авіації він з перших днів війни захищав столицю й став одним з «Привидів Києва». У новосформованому підрозділі F-16 здійснив півсотні бойових вильотів: застосував 168 бомб, знищив 24 ударних БпЛА та 4 крилаті ракети агресора».
До відпустки в липні 2925-го залишалося два тижні. Івану якраз мало виповнитися чотири роки, каже Дарія. Вперше за сімейне життя вирішили влаштувати свято: замовили ресторан, запросили гостей, кумів, купили квитки до Львова. Максим також мріяв відвезти сина на море, бо той уже ним марив. Зі слізьми на очах батько гладив його по голівці: «Я так хочу встигнути з’їздити з ним, але в цю частину відпустки не вийде. Заплануємо на листопад».
У ніч проти 29 червня росія застосувала проти України понад пів тисячі дронів і ракет. Відбиття цього нападу коштувало життя 32-річному льотчику першого класу, пілоту F-16 Максиму Устименку, на позивний Смоук.
«Коли в Україні з’явилися F-16 і Максим літав на своєму, я питала: “Ви ж не будете збивати “шахеди”?”. А він сміявся, що точно такого не буде: “Це нереально, бо це дуже небезпечно”. І для пілота, і для літака. Їх ППО мають збивати. А F-16 працює на відстані по цілях, навіть якщо це ракета.»
Але 28 червня (ред. коли була одна і з масованих комбінованих ворожих атак по Смілі) Максим отримав завдання працювати по “шахедах”: «Збив сім, а восьмий пошкодив йому літак. І Максим не катапультувався, а пожертвував своїм життям: відвів борт від міста. І той не впав людям на голову. Так, мій чоловік герой, звісно… — вона знову зітхає і замовкає. — Але мені від того не легше. Я залишилася без коханого, син без батька — це горе дуже болить, і втішання не існує».
