Деталі
Передчасно відійшла в засвіти Ніна Борисівна Голуб – людина, чиє життя було нерозривно пов’язане з Черкасами й Черкаським національним університетом, одна з тих особистостей, чия праця житиме вічно в серцях учнів, студентів, колег.
Про це повідомляють у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.
Ніна Борисівна народилася 5 жовтня 1959 року в селі Буда-Макіївка на Смілянщині, закінчила філологічний факультет Черкаського державного педагогічного інституту, аспірантуру Інституту педагогіки НАПНУ, докторантуру Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Викладала українську мову та літературу в Першій міській гімназії Черкас. Згодом стала викладачкою, а потім доценткою, завідувачкою кафедри методики навчання, стилістики й культури української мови Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. У 2009 – 2010 рр. – професорка кафедри стилістики української мови НПУ імені М.П.Драгоманова. У 2010-2012 рр. – головна наукова співробітниця відділу навчання української мови Інституту педагогіки НАПНУ.
Із 2012 до 2020 рр. – завідувачка відділу навчання української мови та літератури. Із 2020 була головною науковою співробітницею відділу навчання української мови та літератури.
Де б не працювала Ніна Борисівна, вирізнялася глибокою любов’ю до мови, високою культурою слова та рідкісним педагогічним талантом. Для своїх учнів вона була не просто вчителькою – наставницею, яка вміла запалити інтерес до книжки, навчити думати, відчувати й любити рідне слово.
Життя Ніни Борисівни було тісно пов’язане з рідними Черкасами та Черкаським національним, вона завжди тримала зв’язок з колегами, була активною учасницею всіх науково-методичних заходів, які організовував ННІ української філології та соціальних комунікацій, була стейкхолдеркою освітньої програми «Українська мова і література», «Українська мова, література та англійська мова» спеціальності Середня освіта». Ніна Борисівна виховала цілу плеяду педагогів-філологів. Її лекції завжди були особливими: змістовними, глибокими, натхненними. Вона не просто викладала предмет – її наука була життям і постійним уроком, який навчав бачити в професії вчителя покликання, місію і шлях служіння людям.
Ніна Борисівна Голуб – знана в Україні педагогиня, науковиця, авторка підручників та навчальних посібників з української мови, опублікувала понад 200 наукових праць; Відмінник освіти України, нагороджена медаллю «Ушинський К.Д.», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Її праці стали дороговказом для багатьох учителів і студентів, адже Ніна Борисівна мала глибокий дар поєднувати наукову вимогливість із людяністю, мудрість – зі щирістю, а професіоналізм – із любов’ю до своїх вихованців; мала глибоке почуття гумору, вміла розсмішити й розрадити, завжди знаходила слово, яке лікувало. Її поважали за інтелігентність, глибину думки, доброзичливість і невтомне прагнення навчати якісно, нестандартно, з любов’ю.
Усі викладачі кафедри методики навчання, стилістики й культури української мови – це учні Ніни Борисівни. Тут їхні спогади.
«Є люди, після яких у серці назавжди залишається світло. Такою була Ніна Борисівна – щира, уважна, легка в спілкуванні. Пригадую, як вона завжди прикрашала кафедру до Різдвяних свят: естетика й смак в усьому; як уміла красиво одягатися, як доречно могла висловитись. Ніна Борисівна по-справжньому любила те, що робить, методика навчання української мови для неї була справою життя. Учора мені ні з того ні з сього захотілося купити бузку – красивого, лапатого, кучерявого, пахучого. Іду з ним і думаю: це улюблені квіти Ніни Борисівни. А увечері її не стало… Відмайоріла бузковим кетягом – яскраво, пишно, благоцвітно. Світла пам’ять Вам, дорога моя Вчителько, Наставнице, Друг…», — каже Вікторія Руденко.
«Ніна Борисівна залишиться в моїй пам’яті не лише як професорка і науковиця, а як людина особливої душевної краси. Вона любила квіти – і в цій любові було щось дуже схоже на неї саму: стримана шляхетність і глибоке внутрішнє світло. Коли думаю про Ніну Борисівну, згадуються жовті хризантеми – теплі, осінні, мудрі квіти. У них є спокій зрілості, гідність і тиха краса без зайвої показності. Саме такою була й вона – уважною до слова, до людей, до своєї справи. Її знання, людяність і любов до української мови залишаться з нами – як зостаються пам’яті улюблені квіти після осені. Світла і вдячна пам’ять», — Людмила Боть.
