Почесному громадянину Шполи Володимиру Зданєвичу – 94!

Дата публікації

Перегляди: 164

І хоч народився він на Хмельниччині, та більшість свого свідомого життя, майже 70 років, прожив у Шполі.

Під час Великої Вітчизняної війни служив на військовому крейсері «Ворошилов». У Шполі працював директором районного будинку культури (1952 — 1956 рр.), головою районного спорткомітету (1956 – 1967 рр.), директором комбінату комунальних підприємств Шполянського міськвиконкому (1967 — 1974 рр.), начальником Шполянського райавтодору (1974 — 2000 рр.). За його керівництва асфальтовано усі дороги міста та району – 340 км.

Володимир Флоріанович Зданєвич — депутат шести скликань Шполянської міськради, заслужений будівельник України, почесний дорожник. Член ветеранської організації міста та району.

За багаторічну сумлінну працю, значний вклад в розбудову міста має звання «Почесний громадянин Шполи».

Зі спогадів головного лікаря Лебединської дільничної лікарні Миколи Семеновича Волика (з книги «Володимир Зданєвич. Погляд крізь роки»):

— 3 Володимиром Флоріановичем я знайомий більше сорока років. А познайомилися ми у виробничих обставинах будівництва і капітального ремонту доріг у Лебедині. Він завжди допомагав нашій лікарні.

Я також моряк, як і він: один рік служив на Балтійському і три на Північному флоті. Це нас, без сумніву, ріднить.

Володимир Зданєвич — від природи генетично інтелігентна людина, людина креативна і надзвичайно мудра. Він — видатний організатор, бо те, що зробив для Шполянського району, ще не раз оціниться і ніколи не забудеться. Флоріанович — насамперед особистість, людина високих моральних якостей. Він дуже мужній чоловік, багато пережив трагедій і неприємностей, але пройшов усі випробування порядно і гідно.

Морський вишкіл відчувається у характері і сьогодні. Ми збираємося разом у Дні флоту, згадуємо роки служби, бо для нас обох — це найкращі роки життя, найяскравіші спогади.

Він, сільський хлопчина з Хмельниччини, про море і флот знав тільки з розповідей рідних. Його батько Флоріан служив за царя у морській гвардії у Петербурзі, згодом проходив службу на флоті у Севастополі. Найстарший брат Олександр — у Ялті в Чорноморському, наймолодший Федір — на Балтиці (Ленінград-Кронштадт).

Володимир Флоріанович свято береже як свої флотські світлини, так і фото своїх рідних. Вони завжди на видноті в серванті його вітальні, а татуювання крейсер «Ворошилов» — на грудях моряка — чорноморця Володимира Зданєвича.

Шполянські вісті

Previous post Народний артист України Євген Шах: «У театр Франка мене привів Роман Віктюк»
Next post «В СЬОМУ ДОМІ, ЯК У РАЮ… ТАМ ГОСПОДАР, ЯК ВИНОГРАД, ТАМ ГОСПОДИНЯ, ЯК КАЛИНА. ЯК КАЛИНА – УКРАЇНА»

Добавить комментарий