Деталі
Ще восени 2020р. лісівники побачили біля поваленого вітром дерева купу дивного матеріалу схожого на пемзу вперемішку з цеглою, розповів краєзнавець і працівник Смілянського лісгоспу Сергій Тимофієв. Тоді запросили фахівців з Черкаського обласного музею зробити архіологічну розвідку.
Вкрай здивовані знахідкою фахівці розпочали роботи.
Назовні з’вилася дивна конструкція довжиною до 10м: дві полусфери одна над одною утворювали довгий канал, в карманах якого була зола. Полусфери виготовлені з глини, яка при обжигу стала пористою і нагадувала пемзу, розповідає Сергій Тимофієв.
Знайдене науковці описали і поїхали «гадати» і відшуковувати, що там могло бути. На картах 1913р. там значиться цегельний завод Бобринського, але старожил хутору Лісового (1926р.народження) пригадував, що там були розвалини якихось цегляних фрагментів. Дітьми вони там гуляли. Скоріш за все Бобринський мав бажання там побудувати новий завод і старий зруйнував. Старовинна конструкція була завалена відходами цегли ручної формовки без клейм. На залишках цегли чітко видно відбитки рук, що її робили, відповідні мітки.
Матеріал, з якого зроблена знахідка, не ідентифікували і дослідження припинили. Фахівці не змогли встановити час існування виробництва, а матеріал з якого виготовлена піч, взагалі не має аналогу, тож знахідку знов поховали.
З 1793р. на цій місцевості жодного виробництва не значилося. Тож слід цієї шпаринки історії слід шукати в Польщі, коли Смілянщина була в її складі, переконаний краєзнавець.
«Я звертався до Коваленка А.П., автора книги про Смілянщину, він також ніяких ознак виробництва тут не знайшов і висловив припущення, що вік знахідки може починатися ще з XVI ст. То скількож Сункам років? Якщо тоді вже існувало таке досить потужне, поки не ідентифіковане виробництво. Сунківська земля зберігає свої тайни.»- зазначив Сергій Тимофієв.
