Дата публікації
Перегляди: 148
Напередодні Міжнародного жіночого дня відзначила ювілей життєвої мудрості 90-річчя шанована в Лозуватці жінка Марія Гегельська. В різні роки за свій вклад у розбудову народного господарства Марія Семенівна удостоєна Ордена Пошани, Жовтневої революції, а також ордена Леніна, багатьох медалей і грамот. ЇЇ портрет був розміщений серед кращих представників Шполянщини на Дошці пошани. М.С.Гегельська обиралася депутатом районної ради, адже змолоду звикла добиватися не лише за себе, а й за інших людей.
Бабуся Марія з тих лозуватчан, які з ранніх років і до виходу на заслужений відпочинок трудилися в сільськогосподарському виробництві. Водночас вона не поспішає і навіть не любить хвалитися своїми заслугами і здобутками. Вважає, що інакше і бути не могло. Така у неї вдача, такий характер і такі колись були часи.
Через те про державні нагороди і заслуги пенсіонерки вдається дізнатися хіба зі слів невістки Ванди і сина Володимира. Разом з ювіляркою вони зустрічали гостей на порозі своєї хати у день ювілею.
З раннього дитинства Марійка працювала з батьками. До першого класу пішла лише у дев’ятирічному віці. Одночасно відвідувала музично-вокальну студію, освоюючи ази гри на скрипці.
— Коли у 1941 році розпочалася війна, складно стало з навчанням. Але батько Семен Микитович дуже хотів, щоб я не припиняла отримувати знання, а школа продовжувала діяти уже в іншому приміщенні, там, де зараз церква, пояснює старенька. — Після школи пішла працювати на ферму до овець, а згодом доглядала телят при лебединському голові Кохну Семену Марковичу. Невдовзі перевели мене в передову на той час рільничу бригаду, де ланковою була Гоменюк Валентина. Ми завжди досягали високих врожаїв.
Тато помер заранні, тож нам з мамою Варварою Сергіївною довелося самотужки будувати будинок, у якому досі проживаємо. Дуже тяжко було раніше працювати, майже все вручну.
Життя йшло своєю чергою, незважаючи на повоєнну відбудову і непрості умови для селян. Марія стала мамою, а через рік після народження сина Володимира їй довірили очолити ланку. Всі жінки були такі дружні і завзяті до роботи, а після того, хоч і натомлені, йшли до клубу співати.
— Починаючи з 1959 року за головування в колгоспі Богач-Степанюка пішла працювати на ферму, доїти корів. Більше не змінювала робочого місця аж до досягнення пенсійного віку, ще й після того працювала у тваринництві. Щоправда, вже при іншому голові колгоспу, Борозняку Михайлу Михайловичу.
Щира і добродушна ювілярка так розчулилася гостям, представникам місцевої влади, що не втримала зрадливої сльози, водночас з радісною посмішкою на обличчі. У свій день народження вона отримала подарунки від Шполянської міської ради ОТГ, депутата Віктора Борисовича Степового, старости Станіслава Бойка і голови ради ветеранів Василя Ковбаси, які побажали Марії Семенівні міцного здоров’я, довгих років життя та всіх земних благ.
Антоніна Долина
Шполянські вісті
