У січні виповнюється 195 років від дня народження засновниці визнаної у світі педагогічної системи, уродженки Черкащини Марцеліни Даровської. За величезний внесок у справу виховання дітей католицька церква оголосила її блаженною.
16 січня 1827 року у родині маршалка шляхти Яна Котовича та його дружини Максимілії Ястшембської народилась донечка. Вона стала п’ятою дитиною у поміщицькій сім’ї, яка проживала у с. Шуляки, що неподалік Жашкова (нині Уманський район, Черкаської області).
Марія-Марцеліна росла набожною дівчинкою і з дитинства мріяла стати черницею. У 22 роки вона вийшла заміж за Кароля Веригу Даровського, і у шлюбі народила двох дітей. Проте сімейне щастя тривало недовго. Після передчасної смерті синочка, а невдовзі і чоловіка, овдовіла шляхтянка віддала донечку на виховання родичам, а сама, виїхавши до Ченстохова (нині тер. Польщі), дала обітницю жити «у Бозі й для Бога».
Служіння Богу Марія-Марцеліна все життя поєднувала з вихованням дітей. Це і стало справою всього її життя.
Померла 5 січня 1911 року і похована у гробниці черниць в Язловці. 6 жовтня 1996 року в Римі Папа Іоан Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною, а 1 вересня 1999 р. львівський митрополит Мар’ян Яворський проголосив каплицю сестер в Язловці Санктуарієм блаженної Марцеліни Даровської Чортківського деканату РКЦ.
Зображається у характерному для сестер-непорочниць повністю білому вбранні, часто в оточенні дітей.
Педагог від Бога з родини Котовичів
Ставши черницею, Марцеліна Даровська створила у Римі релігійне об’єднання – конґреґацію згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, завданням якого було належне виховання дівчаток.
А через кілька років у Язловці, що неподалік Бучача на Тернопільщині, вона, разом з сімома сестрами-черницями заснувала монастир сестер-непорочниць і очолила його як настоятелька. Так постала перша в Україні християнська школа-інтернат для дівчаток зі шляхетних католицьких родин, яка стала взірцем для таких же шкіл по всій тодішній Польщі, західних регіонів України та Білорусі.
Ім’я блаженної матері Марцеліни і її внесок у розвиток справи виховання дітей знають, шанують і поважають у черкаському Польському культурному центрі імені Кароля Шимановського. Її практичні поради етнічні поляки Черкащини знають, і використовують і в приватному, і в професійному житті.
– Виховуючи дітей, мати Марцеліна створювала школи початкового типу для сільських дітей Поділля, де навчали їх усіх віросповідань. За життя Марцеліна Даровська створила власну педагогічну систему, яку пізніше дослідники її діяльності назвали «Виховання любов’ю». І хоч відкрито Марцеліна Даровська не брала участі у політичному житті, однак її внесок у справу визволення польського народу не оцінений. Саме завдяки її твердій позиції і мудрим крокам, рада згромадження сестер-непорочниць прийняла проєкт засновниці Марцеліни Даровської, за яким монастир паулінів у Нижневі ставав навчальним закладом для дітей з родин, які постраждали за участь в польському повстанні 1863 року, – розповів керівник Польського культурного центру імен Кароля Шимановського Геннадій Лінєвич.
Виховання любов’ю від матері Марцеліни
Новаційний підхід у педагогіці матері Марцеліни Даровської полягає у впровадженні індивідуального підходу в навчанні молоді.
У XX ст. цей принцип ліг в основу багатьох педагогічних вчень. І мало хто знає, що однією з перших цей метод застосувала саме мати Марцеліна.
Практичні поради черниці і педагога від Бога, відображені в книзі Сестри Гражини від Всезаступництва Пресвятої Діви Марії «Виховання любов’ю. Педагогічна система блаженної Марцеліни Даровської».
Основу системи виховання матері Марцеліни, окрім індивідуального підходу, складає практика гармонійного поєднання любові з вимогливістю.
Ось лише деякі з її повчань:
– Виховання – це справа любові. Викладати може кожен професор, але навчить і вплине лише той, хто любить.
– Якщо буде вимогливість без любові – вони збунтуються, а якщо любов без вимогливості – висміють.
– Одна дитина потребує лагідності, іншу ж ніжність дратує; одну треба заохочувати, а з другою пожартувати, третю тримати міцно, з четвертою порозумітися – до кожної підбирати засоби, що найбільш відповідають її особі, її потребам.
– Вчіть дітей безкорисливості, бо вона катастрофічно зникає зі світу.
– Добра вчителька – велике слово! Означає воно виховательку з Божою поміччю Божих істот, провідницю в їх розумовій і моральній праці.
