Вулиця в Дахнівці має бути перейменована на честь славетних братів-авіаторів з Черкас

Вулицю у мікрорайоні Дахнівка пропонується перейменувати на честь братів-авіаторів Касяненків. Досі ця вулиця носить назву Братів Савченків.

Троє братів Савченків з села Мошни у часі Другої світової партизанили в лісах неподалік від рідного села: Феодосій Савченко був командиром загону (за комісара мав колишнього 1-го секретаря Черкаського обкому компартії Пальоху), Іван був командиром роти у загоні свого брата, а брат Григорій – був політруком роти у Івана. Як пише краєзнавець Сергій Гречуха у своїй книзі “Мошни. Шлях через віки”, до війни Феодосій Савченко був начальником «особотдєла» Чорноморського флоту у Севастополі, а потім – лектором більшовицького міськкому партії в Черкасах. Григорій був головою сільської ради, а потім – завідуючим районного відділу фінансів. Іван – служив в НКВД у Таращі під Києвом.

У 1983 році, після приєднання Дахнівки до Черкас, місцевий провулок Набережний отримав статус вулиці і був перейменований на честь братів Савченків.

У квітні 2022 року міська топонімічна комісія Черкас одноголосно підтримала пропозицію про перейменування вулиці Братів Савченків на вулицю Братів Касяненків.

Брати Андрій, Іван, Євген та Григорій Касяненки – українські авіаконструктори-винахідники, належать до когорти основоположників української авіації.

Першу грунтовну освіту брати Касяненки здобули в Черкасах – закінчили Черкаську чоловічу гімназію, будівля якої збереглася до сьогодні (тепер тут – музичне училище).

Згодом Андрій, Іван та Євген навчалися у Київському політехнічному інституті (КПІ), а Григорій — в Університеті Святого Володимира (нинішньому столичному Національному університеті ім.Т.Шевченка).

Усім чотирьом судилося стати біля витоків авіасправи в Україні. У повітроплавному гуртку рідного КПІ Євген Касяненко очолював секцію «Аероплани», а Андрій – секцію «Гелікоптери», причому у його секції активно займався майбутній авіваконструктор зі світовим іменем – Ігор Сікорський. Пізніше на базі КПІ було створено Київську школу повітроплавання, а поруч – збудовано власний аеродром.

Перший літальний апарат, планер «Адлер», створили в Черкасах (1909). Під час випробування в Черкасах вже свого першого аероплана (зробленого з бамбуку, дерева й полотна і оснащеного 15-сильним французьким двигуном «Анзані» за гроші, які їм дав батько) у серпні 1910 року брати кинули жереб, кому сідати за штурвал, – випало Євгену. Літальний апарат успішно відірвався від землі, але потім впав і пілот зламав ногу.

Та жоден ризик не міг їх зупинити: протягом наступних 11 років брати Касяненки створили в Києві та в рідних Черкасах ще 5 модифікацій літаків. У назвах кожного аероплана було прізвище Касяненків або ж КПІ. Цікавий факт: легкий аероплан «Касяненко №4», побудований братами у 1913 році під двигун «Анзані» в 15 кінських сил і прозваний «повітряною мотоциклеткою» з-за ваги всього у 175 кг, здійняв у повітря знаменитий льотчик-ас Петро Нестеров. Найвідомішим же став розроблений братами в часі Першої світової війни надманевровий винищувач КПІ-5 «Торпедо», який мав проводити розвідку наземних сил, протистояти в повітрі німецьким аеропланам і збивати їх за допомоги британського кулемета «Льюїс». Перспективну розробку припинив більшовицький переворот 1917 року.

Також під час Першої світової в авіамайстернях КПІ серійно випускалися гвинти до військових аеропланів, розроблені братами Касяненками, ремонтувалися відбиті у ворога німецькі й австрійські літаки, а трофейними двигунами «Мерседес» оснащувалися збудовані на базі КПІ аероплани типу «Альбатрос».

Біографію і діяльність братів Касяненків ретельно дослідив академік Михайло Згуровський, нинішній ректор НТУУ «КПІ». Зокрема, він поклав край суперечкам щодо написання прізвища братів – Касяненки, а не «Касьяненки» на зросійщений манер. Розповів академік і про подальшу долю братів за радянської влади: спочатку спалах їхньої слави і кар’єрних досягнень, а потім – знищення трьох із чотирьох братів репресивною машиною Москви.
«У 1921 році за проектом братів Касяненків на новоствореному Київському авіазаводі (тоді він називався «ГАЗ №12») споруджується новий літак, призначений для ведення ближньої розвідки та супроводження кавалерійських з’єднань, – пише академік Згуровський. – Специфічне призначення визначило й другу, жартівливу, назву цього апарата – «Аерокобила».

За задумом розробника, цей невеличкий аероплан проектувався під двигун повітряного охолодження потужністю 35 к.с. і для забезпечення можливості його транспортування в спеціальному контейнері мав крила, що могли складатися. Однак через відсутність двигуна і дефіцит матеріалів (літак будувався поза програмою підприємства) будівництво не було завершено. Тим більше, що головний автор і натхненник цього проекту невдовзі вже не міг займатися ним безпосередньо – Євген Касяненко був направлений у довготермінове відрядження для роботи в торговельній місії УРСР у Німеччині».

Євген Касяненко став біля витоків створення Українського акціонерного товариства повітряних сполучень (більше відоме під назвою «Укрповітрошлях»), перед яким було поставлене завдання налагодити в Україні пасажирські й вантажні повітряні перевезення. Оскільки власного виробництва цивільних літаків в СРСР ще не було, правління Товариства вжило заходів для закупівлі такої техніки за кордоном. Перші шість пасажирсько-поштових літаків «Комета-ІІ» німецької фірми «Дорньє» прибули в Україну восени 1923 року.

Після повернення в Україну Євген був направлений не до Києва, а до Харкова – і там очолив редакцію газети «Вісті ВУЦВК» і одночасно її додатків – літературного журналу «Всесвіт», сатиричного журналу «Червоний перець», газети «Культура і побут» (нині – «Культура і життя»).

Серед дописувачів цих видань були Володимир Сосюра, Микола Хвильовий, Павло Тичина, Микола Куліш, Остап Вишня та багато інших, а художником-ілюстратором «Вістей» працював Олександр Довженко.

У серпні 1937 року Євгена Касяненка арештували похмурі типи з НКВД. На допитах згадали все: і участь у виданні спільних українсько-американського («Космос») та українсько-німецького («Sturm Schritt») друкованих видань, і участь у розробці українського правопису , і «підозріле» небажання розмовляти російською, і те, що колись, хоча й був «лівих» поглядів, але агітував за створення незалежної Української Республіки. У грудні того ж 1937 року відомого авіаконструктора і медійника за звинуваченням «в участі керівництвом українською націоналістичною організацією» засуджено до розстрілу…

Майже водоночас з Євгеном був арештований і Григорій Касяненко – з ув’язнення він живим не повернувся, причому рік й обставини смерті авіаконструктора не відомі.

Наступним схопили найстаршого з черкаських братів, Івана. Він став першим ректором створеного на базі КПІ Київського сільськогосподарського інституту (тепер це Національний аграрний університет). У 1930-х роках Іван Савченко очолював «Укрповітрошлях» та Гідорометеорологічний комітет УРСР, а потім – був на керівній посаді у Наркоматі важкої промисловості СРСР. Арештований у 1939 році, засуджений до максимального (25 років) терміну радянських концтаборів, помер в ув’язненні.

На відміну від братів, Андрій Касяненко жодного дня не залишав авіасправу. До 1925 року він був доцентом кафедри авіабудування, заступником ректора КПІ. Водночас, у 1923–24 роках – редактором і та видавцем журналу «Авіація і  повітроплавання», відповідальним секретарем Київського губернського відділу Товариства авіації та повітроплавання України. Від 1927 – генеральний секретар Товариства сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву УСРР; організатор мережі аероклубів в Україні, зокрема першого аероклубу в Харкові. Від 1929 року – начальник лабораторії на Харківському авіаційному заводі. Під час Другої світової війни – в евакуації разом із заводом у Ташкенті, де брав участь у будуванні транспортного літака «Лі-2». Остаточно не з’ясована його доля в часи «великого терору», навіть рік смерті в одних джерелах вказується як 1942, а в інших – 1946.

Як би не пробувала радянська Москва замовчувати імена братів-авіаконструкторів з Черкас, натомість намагаючись перебільшити роль «русскіх канструкторов» – у безлічі наукових публікацій фахівців як закордонних, так і навіть підцензурних Москві видань постійно згадувалися заслуги Касяненків і величезний вклад у становлення справи авіаконструювання.

Настав час вшанування братів-авіаторів у рідному їм місті Черкаси…

За інформацією Черкаської міської ради

Previous post Збитки в сумі майже 3 мільйони гривень: судитимуть колишнього службовця комунального підприємства — Новини Черкащіни
Next post У Черкасах завод-банкрут купила держава

Добавить комментарий