Деталі
Йому було 26 років. Данило — випускник Маріупольського державного університету. «Ще у студентські роки проявляв виключні патріотизм і любов до рідної країни. Хлопець писав пісні про АТО, організовував концерти та виїзди музичних гуртів до військових частин», — йдеться на сторінці закладу.
У березні 2022 року Данило зміг вирватись із блокади Маріуполя. Вступив до лав тероборони. Стояв на захисті Києва, потім брав участь у звільненні Харкова.
«Він був музикантом, співаком, поетом. Мріяв видати книги, глибокі за змістом, як і він сам. Данило був одним із найкращих у місті майстром з освітлення сцени та звукорежисером. А ще він вивчав IT і мріяв після війни запустити щось круте, незвичайне, власне — були у нього ідеї щодо стартапу», — розповідає місцеве видання 0629.com.ua.
Наші співчуття рідним та друзям. Дякуємо, що захищав.
«Останню твою ніч по цей бік світу, де ти так яскраво і круто всі 26 років запалював, проведу з тобою, сяйво очей моіх. Наговорюсь і навіть дозволю собі трохи слізок. А що ти мені зробиш? Мені трошки треба. Я й так понад 3 доби тримаюсь молодчагою. Для тебе», – пише на своїй сторінці в ФБ згорьована мама Данила – Марія Подибайло.
І додає, звертаючись до загиблого сина-Героя, ти звів мене для всіх в якийсь абсолютний абсолют, а мені тепер бери і відповідай тому анонсованому образу крутої мами Данилка! Щоб ти не виглядав марнослівним.
Сенс мого життя! Пишу тут, хоч ти роками не заходиш у фб. Тому логічно. Не відповісиш — значить просто не туди написала. В твоєі мамусі завжди була залізобетонна логіка, скажи?
Вчора я побачила тебе. І мені стало легше. Навіть не легше, а зовсім легко. Ти забрав весь біль. Забрав егоїстичний відчай і саможаління. Натомість, передав мені неймовірне відчуття того, що зможу далі жити. Бо знаю, що ти нікуди не дівся. Ти звільнився просто з усіх фізичних посад, які обіймав в нашому житті. Отримав просування по службі і пішов на підвищення. І тепер просто працюватимеш нашим щастям дистанційно. Мабуть навіть ще більше зможеш. Бо часу тепер буде вдосталь. І можливостей теж… Оберігай і далі нас, своїх дівчат, будь ласка! Як вмієш тільки ти, мій ангелику!
Там де ти — вийняткові фахівці і ангели без лапок. Навіть назва не зміниться. Був підрозділ аеророзвідки «Ангели». А тепер — підрозділ ангелів. Небесних. Це щось теж про пташок? Чи чим ти тепер там займатимешся зі своїми новими побратимами? Хоч дай знати якось, ок?
Я щаслива, що ти встиг знайти всі відповіді на ті глибинні питання, які стільки років зводили тебе з розуму аж до роздертого серця і оголеної душі… Мій Наруто! Мій СанКай! Моє щастя дароване мені за якусь дуже хорошу поведінку, мабуть. Але коли це я встигла такою зразковою бути? Може ти мені авансом? Подумаю над цим якось…
Мені протягом цих днів тисячі людей бажали «сил пережити ГОРЕ». Не сперечаюсь з ними. Але точно розумію, що я пережила ЩАСТЯ… І тепер буде щось нове. Просто знаю, що ти підкинеш мені яких нових скілів на побудову іншої моделі щастя. В якій ти якось по-іншому присутній. Я освою цю техніку, обіцяю.
Дякую за нашу досконалу ЛЮБОВ, яка ніколи не перестає. Нічого не вимагає натомість. Просто живе десь в районі сонячного сплетіння та циркулює по всіх клітинах з кровʼю…
Дякую, що є моїм Вчителем і кращим другом. За честь знати твоє прекрасне потаємне і разом з тобою народжувати нові смисли.
Вранці всі, хто зможе, хто тут прийдуть з тобою побачитись. От так завжди — такий собі привід зібрати всіх докупи. По доброму не знаходимо час.
Скажи чесно, як тобі найкрутіший хайп твого життя? Тисячі людей зрефлексували новиною. Краще б із будь-якоїіншоі причини… Але вже як є…
Дозволь, я не буду перерізати нашу пуповину і далі? Мені дуже треба. Вона аж до неба, не триматиме тебе. Просто най буде.
Дякую, що був саме таким.
І будь мені чемний, моє щастя! Я теж буду!
Я так хотіла розказати тобі 2 таємниці-таємниці. Все ненаважувалась. Відкладала. Одній 26 років, а іншій — біля 8. Цікаво, ти ж знав їх? Мені часом здавалось, що так. Дай знати, якщо знав. І що думаєш про це. Дуже хочу. Бо дуже важлива твоя думка… а так більше не було між нами таємниць, ніби. Чого не знала — деталі. А ні, є одна, яку ти зробив закладку саме на такий випадок. Через командира. Вже знаю. Думаю, що зможемо вирішити. З В-тою.
Дай мені вранці не плакати. Дай бути гідною твого масштабу. Мій магнетично прекрасний, мій досконалий Сину, ЛЮБЛЮ тебе! Дякую, що був таким і дістався мені!
До зустрічі завтра о 10 на ракушці київського крематорію. Будемо виконувати одну із твоїх забаганок (закреслено) заповітів.
