У Черкасах по Хрещатику розташований будинок на чотири поверхи з входом, прикрашеним чотирма класичними колонами — спеціалізована школа №17. Її збудували у 1957 році. Раніше на цьому місці також був навчальний заклад, от тільки його “життя” обірвалося від снарядів під час Другої світової війни.
Ошатний особняк у Черкасах по вулиці Миколаївській — нині Хрещатику, викупили за 40 тисяч рублів із застави у банку та облаштували там новий заклад освіти для жінок — гімназію Самойловської. Сталося це 1904 року. Там дівчата з родин середньої заможності вивчали іноземні мови, математику, історію, щоб в майбутньому отримати можливість викладати, розповів Суспільному історик, краєзнавець Сергій Ганницький.
За його словами приватна гімназія Самойловської була заснована 1904 року, як неповна шестикласна. Та вже 1906 року заклад постає повноцінною гімназією з кількістю у 300 учениць.
“Заклад часто змінював адреси. Спочатку розташовувався в будинку Верлінського на вулиці Парадній (нині вулиця Остафія Дашковича біля скверу Богдана Хмельницького), згодом там була школа №2. Пізніше гімназія переїхала на вулицю Старочигиринську (нині бульвар Шевченка) в будинок Соколовського. З 1904 до 1912 розташовувалася в приміщенні Вищого жіночого училища на вулиці Поліцейській (нині — Байди Вишневецького), зараз на цьому місці — житловий будинок з кафе “Ярославна” на першому поверсі” — розповів Сергій Ганницький.
“Зрештою Опікунська Рада гімназії ухвалила рішення придбати закладений у Черкаському відділенні Об’єднаного банку будинок Мірошниченка по вулиці Миколаївській за 40 тисяч рублів, нині на цьому місці по вулиці Хрещатик розташована школа №17” — повідомив краєзнавець.
За словами Сергія Ганницького, будинок гімназії був цегляний у півтора поверхи. У центральному приміщенні розміщувався великий вестибюль з басейном і фонтанами, учительська, класні та інші кімнати, у бокових — класи. Приміщення гімназії могло одночасно прийняти понад 400 учениць. Будинок спроєктований у стилі історизму з використанням традицій українського зодчества.
Дослідник зазначив, що гімназійний будинок доповнювала не менш майстерно виконана центральна огорожа вздовж вулиці. Вона мала вигляд цегляних стовпчиків на цоколі, в які були вмонтовані металеві ґрати вишуканого малюнку, виготовлені на місцевому чавунно-ливарному заводі спадкоємців Каурова.
Сергій Ганницький навів приклад характеристики навчального закладу його сучасниками, зокрема педагог Степан Нехорошев згадував про нього так:
“Це повна протилежність жіночій казенній гімназії. Це веселі, розумні й… красиві дівчата в синіх сукнях з білим комірчиком і білими на рукавах манжетами простого покрою, одного для всіх, у чорних фартушках, у свято ― білосніжних. Якщо гімназистка Самойловської у когось на квартирі ― вона стає членом цієї родини, допомагає у всьому, не нехтуючи ніякою роботою. Майже всі викладачі ― члени доброчинних товариств, активісти. Не пропускають жодної вистави-прем’єри в Народному домі. Для збору коштів для хворих на туберкульоз гімназистки за дві ночі виготовили 500 атласних ромашок ― емблеми туберкульозу, а в інший раз приготували з червоного шовку 500 гвоздик.”
“Також Нехорошев приводить цікаву історію про вчителя Закону Божого отця Димитрія, який нишком курив. Це стало відомо гімназисткам, що анонімно написали йому листа з шантажем: “Якщо буде ставити двійки ― ми розкажемо архієрею” ― зазначив Сергій Ганницький.
За словами Сергія Ганницького, навчання в гімназії Самойловської було найдорожчим в Черкасах. Підготовчий клас коштував 80 рублів на рік, а перший-сьомий класи ―100 рублів.
“У гімназії навчали кулінарії, догляду за дітьми, ручній праці, музиці, танцям, поезії ще й з педагогічним ухилом. Випускниці мали право викладати у молодших класах. Багато випускниць закладу згодом у 1920-і роки працювали сільськими вчителями, чим рятували себе та рідних від голодної смерті”, ― повідомив краєзнавець.
За словами історика, Перша світова війна мала негативний вплив на діяльність навчального закладу:
“У 1915 році платіжні сили гімназії значно впали. Особи, які надавали допомогу гімназії своєю кредитоспроможністю, були призвані до війська. Через війну та економічну кризу, знизилася кількість учениць”.
“З 1918 року тут розміщувалася Друга трудова школа, а на початку німецько-радянської війни, 1941 року приміщення гімназії було зруйноване снарядами, згодом зайнялася пожежа. У такому стані воно простояло тривалий час. У 1955 році на місці зруйнованої гімназії розпочато будівництво нової школи №17, яку здали в експлуатацію у 1957 році” ― зазначив дослідник.
