Підприємець Микола Бондаренко, небайдужий черкасець, який уже вп’яте придбав фарби і пензлі для художниці Христини Шинкарчук. У такому тандемі вони вже сім років «прикрашають» будівлі в південно-західному районі (вул. 30-річчя Перемоги, 22, вул. Олени Теліги, 9, вул. Олени Теліги, 1, перехід біля Дитячої лікарні).
— Мені не подобається сіре, брудне місто. Хочу бачити навколо більше яскравих кольорів і елементів арт-простору, – розповідає Микола Бондаренко.
Цього разу на прохання місцевих мешканців оздобили локацію по вул. Капітана Пилипенка, 9, а точніше двометровий бетонний паркан довжиною 40 метрів.
— Паркан належить одному з приватних підприємств, яке розташоване поряд з дитячим майданчиком і багатоповерхівками. Навколо завжди гуляють діти, які крім нецензурних слів та сірості нічого роздивитися на паркані не можуть, – розповідає Микола. – Так і виростають відповідно до оточення та середовища, в якому живуть і нічого красивого поряд не спостерігають. А потрібно створювати естетичні об’єкти, які радуватимуть око і надихатимуть.
Сам Микола до творчого процесу не долучається. Підприємець купляє фарбу і робочі інструменти, а сюжет намальованого довіряє обирати Христині.
Художниця Христина Шинкарчук, член Спілки народних майстрів України, писанкарка, працює в стилі декоративно-прикладного мистецтва. У так званому вуличному живописі працює за покликом душі.
— Мені здається кожна творча людина хоче писати великі формати, як приміром, стіни, паркани, тому що це «вуличне полотно в середмісті», яке побачить багато людей. До того ж це виклик для художника не просто малювати, а зображати елементи, які будуть піднімати настрій, робити життя яскравим, додавати позитиву. Я працюю в стилі декоративно-прикладного мистецтва, часто використовую традиційні українські квіти – символи, а також національні сюжети. Не забуваю і про фантастичні мотиви, адже має бути цікаво, – продовжує Христина. – Ще одним викликом для мене цього разу стало те, що я запрошувала помічників-волонтерів, які б зафарбовували намальоване. Рада, що долучилися учні та викладач Черкаського художнього коледжу. Це була спільна робота, яку ми розпочали на початку літа і закінчили нещодавно. Багато затратили часу і ресурсів, але маю надію, наша робота радуватиме місцевих жителів і все більше людей розумітимуть, що свій простір можна робить красивим власноруч.
