З кафетеріями та без кульочків: про “супермаркети” з минулого

Заходжу якось до супермаркету, – невеличкого такого “супер” на три квартали оточеного хатами, – і на першій же плитці виконую блискавичний танцювальний рух з елементами степа й гопака. А за дві миті пригадується, що коли цей магазин був просто гастрономом, в ожеледицю чи брудну сльоту його підлогу завжди вкривав товстий шар крупнофракційної тирси. Кілька разів на день стружку змітали та насипали нову… А що ще не так у продуктових, як колись? І в цьому, і в інших? Та за великим рахунком – майже все. Цікаві факти пригадує краєзнавець Борис Юхно.


Колись було дві черги. Спершу треба було відстояти на касу. Каса – це така маленька трибуна, але зі стільцем для продавця усередині і поличкою для сумки покупця зовні. Сам апарат то живився від електрики, то крутнути ручку. Не знаю чому, але старші касирки спочатку клацали рахівницею, а потім бралася за агрегат. Ніби перевіряли його, чи точний.

Потім покупцеві видавали чек: цидлик з фіолетовими цифрами. Вже з ним – в чергу по товар. Власне, черг могло бути й більше – дві чи три: по хліб, до ковбасної вітрини, в бакалію. Все залежало від години і наявності саме тих продавщиць, які “відпускають”.

Тепер чек видають на руки, і з нього ти навіть можеш дізнатися, що сьогодні тебе чекає приємний вечір. Тоді – нічого такого: документ строгої звітності нанизувався на шпичку біля ваг. Ну звісно, ваги були стрілочні, тепер такі може на критому ринку в когось збереглися.

Це зараз в одному чеку можуть бути і презервативи, і картопля. Тоді ж по “виріб №2” – до аптеки, по городину – до овочевого.

Іще такий товарний штрих. Ні, не штрих-код, тоді й слова такого не знали. Штрих як нюанс. Звісно, що в гастрономах вільного доступу до продуктів не було, хіба до хліба та молочки, та й то не скрізь. І більшості популярних нині продуктів теж не спостерігалося. Тому правильна подача наявних, “товар – лицем”, вимагала від персоналу справжнього геометричного мистецтва. Трапеції з консервів і сухих киселів, півкола трилітрових банок із соками, правильні прямокутні вертикалі пачок з вермішеллю і рожками, бездоганні спіралі шоколадок… А решта, що купувалося часто, – те на столах під руками продавців або на вітрині.

Вітрини теж були інакшими. Високими, широкими в основі і звуженими до гори. Вони й зонували залу: по той бік вітрини – продавці, по цей – покупці. Маргарин, сир, масло, ковбаса, подекуди – напівфабрикати (бо вже торгували спеціалізовані “Кулінарії”), – за склом все, що вимагало спеціального температурного режиму. Його також потребувало молоко та “варіації на тему молока”: ряжанка, кефір, вершки, аерін (щось подібне до йогурту, якого ще не було). Але молочка розкуповувалася швидко, тому її не охолоджували – металева тара з пляшками стояла прямо в залі. І пластмасова з трикутними пакетами – так само, але в таких ящичках завжди була біла калюжка.

До речі, окрім цих – жодних пакетів. Тобто вже кульків. Ні великих, ні малих. Ні на касі, ні в залі, ніде. Лише обгортковий папір: білий, світло-сірий, жовтуватий.

Фішка великих гастрономів – кафетерії. Забуте нині ужиткове слово, гастрономічне поняття, соціальне явище, радість малого і старого. З іспанської ніби як “закусочна”, а в нас то більше нагадувало перекусочну, адже закусувати там не практикувалося. Принаймні – у 1970-ті, для цього були інші місця: буфети, чайні і рюмочні. Кілька вертикальних столиків навпроти відділу з пиріжками, тістечками, какао, теплим молоком, “кофе” у гранчаках.

Кафетерії підгледів Хрущов у США під час свого офіційного туди візиту в 1959 році. Як, до речі, і концепцію “магазинів без продавців”, тобто супермаркетів (хоча ще у середині 1950-х щось подібне намагалися впровадити у Києві, Харкові, Сімферополі, та що найцікавіше – найбільшим експериментальним “прасупермаркетом” став житомирський “Темп” з площею 1000 квадратів). Та не склалося тоді і з супермаркетами, їх згорнули з воцарінням Брежнєва.

А кафетерії таки прижилися, останнє “щось таке” пригадується ще й на початку 2000-х в “Україні” на черкаському Хрещатику. Потім вони зникли або деградували до наливайок, зате повернулися супермаркети. Завжди нове, одвічно старе…

Previous post “Колектора” із Корсуня суд узяв під варту
Next post «Черкаські богатирі» показали свої нагороди (ФОТО)

Добавить комментарий