У травні 1972 року прямісінько посеред Черкас ввели в експлуатацію справжнісіньку гілку залізниці. А ще депо, перон, семафор, ну й паровоз з вагонами, звісно. Чергову цікавинку з життя старих Черкас розповідає краєзнавець БорисЮхно.
Проект дитячої залізниці створив конструктор авторемонтного заводу Олександр Соколенко, а укладали колію справжні професійні залізничники з бригади Антона Пилипенка, які безоплатно відпрацювали у Першотравневому парку кілька суботників. Про них знаю лише, що були ті добродії з “6-ї дистанції колії”. Депо і перон виготовили машбудівці та працівники тресту “Черкасхімбуд”. Ну а ганяв паровозика за кільцевим маршрутом, між іншим – не дуже й бутафорського, адже робили його за зразком зі старої фотографії, – Серафим Кузьмич Демчук.
Тривала та малеча радість довгенько, кілька “поколінь” дітлашні встигло покататися.
Знав, що атракціон сконав наприкінці 1980-х, ще за кілька років від нього й сліду не залишилося.. Але коли саме? І ось натрапив на замітку “Розбирають залізницю”, датовану 27 лютого 1993 року.
“Черкаси – одне з небагатьох українських міст, яке могло похвалитися дитячою залізницею (нехай і простенькою). Тепер її немає: перевернуті вагончики і паровозик, потрощений гараж, розграбований трансформатор… Але “солідні дяді” з хитруватими обличчями продовжують кружляти навколо атракціону – їм не дає спокою електромотор машини. З ким треба, вони вже, мабуть, зторгувалися”.
Тих чоловіків помітив фотокор “Молодіжки” Тарас Омельченко, зробив знімок “вид дядь у хутряних шапках зі спини” і написав цю замітку. Інші автори повідомили про те, що “Зносять тенісні корти” та “Крадуть церковну цеглу”…
Фото 1972 року Ігната Діамента
