У Черкаському протезно-ортопедичному цеху замовлення нині видають із затримкою – не всі деталі для виробів надходять вчасно. Усе через проблеми з логістикою, розповів Суспільному механік-протезист Василь Яковенко.
Зокрема не вистачає ортопедичних підошов, які виготовляли на одному із заводів Харкова.
“Деякі частини, з яких складається виріб, надходять з-за кордону, деякі виготовляють у нас на заводах. Якщо висока мобільність у пацієнта, то замовляємо імпортні, вони більш надійні. Є протези для купання, то ми їх робимо зі своїх деталей. Менш мобільним пацієнтам ставимо вітчизняні. Нині, через проблеми із логістикою, компоненти приходять із затримкою”, – пояснив він.
Також виникли проблеми з постачанням матеріалів із київських фабрик, додав взуттєвик цеху Олександр Малий: “Нині уся логістика порушилася. Зараз ми змушені знаходити якісь варіанти, щоб щось знайти”.
Від початку повномасштабного вторгнення роботи додалося, бо нині цех обслуговує і переселенців, зазначив ортопед-протезист Василь Гриценко: “Було декілька дорослих на ортопедичне взуття. Вони навіть там направлення взяли, коли ще не в окупації були. Ці направлення у нас в електронному форматі є, будемо їм тут виготовляти ортопедичне взуття”.
За словами Олександра Малого, бувало, що переселенців обслуговували позачергово. Більшість із них, тікаючи з-під обстрілів, не змогли взяти із собою своє ортопедичне взуття.
“Бувало таке, що люди приїжджали у якихось одних сандалях. То їм робили замовлення поза чергою”.
Замовлень нині вистачає і серед черкасців. Олег Остапенко – військовий, під час служби в Афганістані підірвався на міні.
“Я лежав у київському шпиталі. Там обслуговувався в Київському протезно-ортопедичному цеху. Після того приїхав служити в Черкаси й прийшов на обслуговування у цей цех”, – розповів чоловік.
Після закінчення війни роботи у протезно-ортопедичному цеху стане ще більше, втім обслуговувати безоплатно тут продовжуватимуть усіх і надалі.
