Золотоніська громадська організація «Спілка учасників АТО і волонтерів» не потребує представлення. Втім, як і кожен з її членів, про багатьох з яких ми розповідали на сторінках нашого тижневика. З дня її створення і донині чоловіків, котрі не раз заглядали смерті у вічі на Східних рубежах країни протягом 8 років протистояння ерефії, очолює вольова жінка – Леся Шкурко. Саме вона організовує сурових, колишніх вояків в єдине, потужне ядро однодумців. Саме вона представляє їхні інтереси у місцевих та регіональних органах влади, переймаючись їхніми потребами, як власними, і на мить не збавляючи обертів, пише сайт zoloto.city.
Круглий стіл з посадовцями
Які зміни внесло широкомасштабне вторгнення московитів у життя золотоніської спілки, чим наразі живуть і чим переймаються учасники бойових дій, які з 2014 року називали антитерористичну операцію російсько-українською війною, розповіла Леся Шкурко.
— 10 червня ми організували круглий стіл за участі народного депутата України Віталія Войцехівського. Також запросили начальницю управління праці та соціального захисту населення Тетяну Лукомську, директора центру первинної медико-санітарної допомоги Олександра Прокопчука, директора Золотоніського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Сергія Бруса, – Леся Петрівна. – Серед питань, які турбували наших спілчан, – отримання щорічної матеріальної допомоги воїнам АТО, виплати з обласного бюджету, санаторно-курортне лікування, направлення на госпіталізацію від сімейного лікаря та правові аспекти.
Як повідомила Тетяна Лукомська, суми щорічних травневих виплат не змінилися: перша група отримує 4421 грн, друга – 3906 грн, третя – 3391, УБД – 1491, члени сімей загиблих – 966 гривень.
Кошти уже виплачують. Тим, хто продовжує служити у військовій частині, – за списками, що сформовані командирами. Особи, котрі є пенсіонерами, – отримають виплати разом з пенсійними. Непрацюючі або перебувають на цивільних об’єктах – в управлінні. Саме остання категорія мусить звернутися персонально із заявою до фахівців. Щодо санаторно-курортного лікування: в управлінні є 15 путівок вартістю 15939 гривень. Для професійної адаптації було закладені кошти на 12 осіб, але їх уже повністю використали. Кошти у розмірі 500 гривень, як запевнили Лесю Шкурко у департаменті соцзахисту Черкаської ОВА, будуть виплачені усім після закінчення війни за умови наповнення бюджету.
— Сімейний лікар надає пацієнту направлення на госпіталізацію, – уточнив Олександр Прокопчук. – Усі подальші аналізи та додаткові обстеження забезпечують вузькопрофільні спеціалісти лікарні. Сімейний лікар не може призначити весь спектр обстежень, оскільки рішення про лікування ухвалюють на місці госпіталізації. Кожен лікар, котрий має договір з Національною службою здоров’я, отримує кошти, за які направляє пацієнта на обстеження та видачу лікарняних.
Частина золотоніських АТОвців продовжують воювати. Спілчани підтримують з побратимами тісний контакт і допомагають їм у будь-яких ситуаціях. Зокрема, з’ясували, що для стаціонарного лікування пораненому треба вчасно брати направлення у тій частині, де дислокуєшся.
— 47 учасників бойових дій звернулися до нашого Центру у 2021 році щодо травневих виплат, у 2022 році – 22 особи, – повідомив Сергій Брус. – Кожному з них ми надали вторинну правову допомогу, підготували позови до суду. Усі справи виграшні, є рішення суду. Але виплати у повній мірі не здійснені, бо виконавча служба не може цього виконати через брак коштів у бюджеті. Окрім цього, є багато звернень й з інших питань.
Чи допоможе військовий комісар переступити закон?
Деякі питання залишилися невирішеними, оскільки на зустрічі не було військового комісара Сергія Польового та головного лікаря багатопрофільної лікарні Лариси Насальської. Тому, за пропозицією Віталія Войцехівського, вирішили другу частину офіційного зібрання провести за участі саме цих посадовців.
Анатолію Супруну виповнилося 60 років. Відповідно до діючого законодавства він не може продовжувати службу у лавах Збройних сил. Але чоловік має бойовий досвід і достатньо сил та здоров’я для захисту рідної землі. До того ж, його випадок не поодинокий і в спілці з такими ситуаціями стикаються доволі часто. Чи допоможе військовий комісар позитивно вирішити цю проблему? Питання й донині залишається відкритим, оскільки ні очільниця громадської організації, ні представники спілки не можуть отримати інформацію з перших уст через високу зайнятість та брак часу посадовця.
Тривалий час Лесі Шкурко не вдавалося зустрітися й з головною лікаркою багатопрофільної лікарні. А питань щодо отримання якісних медичних послуг в АТОвців назбиралося чималенько.
13 липня Лариса Насальська організувала екскурс хірургічним відділенням для депутатів Золотоніської міської ради. У групу гостей помічниця народного депутата Мар’яна Ніщенко запросили й очільницю золотоніських учасників АТО/ООС. Після вояжу операційними, коридорами та палатами головна лікарка зустрілася у кабінеті з Лесею Шкурко, де вислухала і занотувала кожну претензію та пропозицію щодо лікування спілчан. На даний час Лариса Олександрівна допомогла організувати стаціонарне лікування найактивнішого члена організації Олександра Тітова.
Під крилом золотоніських АТОвців побратими звідусіль
Учасник бойових дій Василь Качан родом з Білої Церкви, що на Київщині. Працював у селі Піщане. Саме там з ним трапилося нещастя і чоловік потрапив до Золотоніської багатопрофільної лікарні, де йому ампутували ногу. Тривале лікування вплинули не тільки на фізичне, а й підкосили психічне здоров’я колишнього захисника. Та депресія чоловіка тривала рівно стільки, доки про нього не дізналися золотоніські АТОвці. Леся Петрівна особисто відвідала чоловіка, поспілкувалася, а потім організувала чергування членів спілки. Після лікування домовилася з волонтерами Черкас про транспортування Василя до Білої Церкви. А щоби чоловік на перших порах мав літній одяг допомогли заступник начальника Золотоніської районної військової адміністрації Богдана Возняка та керівник апарату РДА Світлана Шаповал. І хоча «придане» для іногороднього чоловіка зібрали із запізненням, посилка до Білої Церкви таки дісталася. Нині підтримують зв’язок у телефонному режимі.
— Ми маємо досвід у спілкуванні, підтримці тих, хто пройшов пекло війни, – каже Леся Петрівна. – Тому запропонували свою допомогу медикам, якщо у них виникне потреба під час лікування та реабілітації учасників бойових дій. А ще за пропозицією Віталія Войцехівського ми створили постійну комісію при спілці, якщо виникатимуть питання неналежного отримання медичних послуг нашими захисниками.
Двері спілки на Садовому проїзді відчинені завжди. Особливо людно тут тоді, коли хтось із побратимів отримує кількаденну відпустку з фронту. Нещодавно вітали Олександра Маковецького. У такі хвилини, залишивши і від термінувавши усі буденні клопоти, спішать до офісу активісти – Світлана Шарапа, Володимир Савельєв, Михайло Шкурко, Лідія Брежко, Оксана і Сергій Фесенки, Віктор Марсаков, Олександр Тітов, Валентина Пушко, Володимир Дмитренко, Андрій Доронін.
З-поміж буденних справ: благоустрій біля пам’ятника учасникам АТО/ООС, волонтерство, оздоровлення, лікування, моральна і матеріальна підтримка спілчан та військовиків тощо, на даному етапі – ремонт кімнати, яку виділила для громадської організації міська рада. Нині тривають пошуки підприємців-спонсорів, які могли б матеріально підтримати учасників спілки.
