Деталі
У Куцівці поховали Сергія Мошенського, справжнього українця – запального, діяльного, козацького духу.
Як зазначають у Ротмістрівській територіальній громаді, 22 січня Сергій Петрович несподівано й блискавично відійшов у кращі світи. Не витримало його серце, яке так палко билося за Україну та людей…
Сергій Петрович народився 27 вересня 1963 року в місті Шпола. Закінчив середню школу № 1 у 1981 році. Із 1984 року інвалід війни, воїн-інтернаціоналіст. У 1988 році закінчив Уманський педагогічний інститут, працював учителем початкових класів. З 2000 року — військовий пенсіонер. Голова ветеранської організації. Член спілки краєзнавців Черкащини, член спілки журналістів України.
Більше 45 років віддав художній самодіяльності. Автор збірок «Куцівський бурлака», «Дорога до храму», друкувався в численних виданнях. З 2010 року присвятив себе службі в храмі Різдва Пресвятої Богородиці в селі Куцівка. А з 2022 — став старостою Свято-Михайлівського Храму в селі Ротмістрівка, де й проживав. Був одним із тих, хто найактивніше долучився до процесу повернення храмів громади з ворожих московитських пазурів до лона Православної Церкви України.
У вересні 2023 року, із нагоди 60-річного ювілею та на честь багаторічного служіння українській помісній церкві Мошенський Сергій Петрович отримав орден Архистратига Михаїла від предстоятеля Православної Церкви України Епіфанія.
Активіст, патріот, самобутній поет. Щирий син своєї Батьківщини.
«Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була настільки присутньою в житті громади. Проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть. Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Бога дати сил рідним витримати біль втрати, а душу покійного прийняти в Царство Небесне. Поділяємо біль та горе рідних», – зазначають у Ротмістрівській громаді.
І додають, таким запам’ятаємо нашого Сергія Петровича. Від малого до старого — усі. Бо ж і переймався він усіма, і кожному готовий був порадити, підсобити, допомогти. Людина, яка могла уособлювати собою весь спектр веселки: він сміливо приміряв усі ролі — від жвавого водяника й доброго Миколая на свята до інтелігентного письменника й старости Храму щодень.
