Шлях приватизації неліквідного комунального майна, який давно проторували наші сусіди-країни ЄС, Україна ніяк не осилить вже четвертий десяток. На відміну від інших колишніх республік Радянського Союзу, ми чи не єдині, де досі триває процес приватизації збиткових комунальних об’єктів, які давно перетворились на «тягар» для державного та місцевих бюджетів. У той час, коли в тій же Польщі понад 99% таких об’єктів вже давно відійшли до приватної власності й на них працюють наші заробітчани, в Україні цей процес лише розпочинається. Цього року влада вкотре дала «зелене світло» для тих, хто хотів би вдихнути «друге дихання» у занедбані приміщення колись величної промислової інфраструктури країни. І з весни цього року обласні ради в регіонах почали активно створювати відповідні програми та переліки майна, що підлягає приватизації. І поки хтось, хто не втрачав часу вже має свої «історії успіху», на Черкащині тільки говорять про створення такої програми. Тим часом кошти, які б могли бути спрямовані на розвиток області, продовжують йти на утримання неліквідного майна.
ІСТОРІЇ УСПІХУ
Поки Черкащина відверто «пасе задніх» у процесі малої приватизації, інші регіони держави сповна реалізують свої програми та до того, вже отримують перші прибутки. Їх історії мотивують та показують приклад успіху «Малої приватизації».
Серед них територія колишнього занедбаного тролейбусного депо в Сумах, яке нині перетворилось на потужне підприємство з виробництва харчової упаковки, а 85% продукції підприємства йде на експорт.
Свій перспективний бізнесовий проєкт вже реалізовують і львівські ІТ-шники, які придбали колись режимний об’єкт – територію львівської виправної колонії №48, що стала першим прикладом приватизації режимного об’єкта в Україні. Новий власник – компанія SoftServe має амбітні плани щодо використання приватизаційного активу, а саме зведення кампусу, який стане креативним центром Львова та зразком офісів майбутнього. Годі й говорити про той вплив, який матиме ця подія на розвиток ІТ-індустрії в регіоні.
Є свої історії успіху і в колись непримітних будівлях та маленьких ОТГ. Так, за приватизацію будівлі в райцентрі селища Магдалинівка, що на Дніпровщині, змагались одразу шість інвесторів. У результаті торгів ціна за об’єкт перевищила стартову більш ніж втричі.
Ці приклади лише мала частина того, що вже успішно реалізовується в регіонах… але не на Черкащині.
Прибуток від приватизації вимірюють у мільярдах
Як відомо, починаючи з 2018 року в Україні був впроваджений Закон про малу приватизацію. До цього майно громад реалізовувалось через практично закриті продажі, де «потрібні» покупці могли викупити актив або нерухомість майже за собівартістю. Старі стандарти відкривали дорогу корупції, а об’єкти продажу реалізовувалися без конкуренції та за безцінь.
Сьогодні ж «Мала приватизація» відбувається виключно через аукціони «ProZorro.Продажі», що побудовані на принципах повної прозорості – весь процес продажу відбувається публічно і відкрито для повного уникнення корупції. Для підприємців це гарна можливість купити щось цікаве для розвитку свого бізнесу. Для громад – продаж бюджетного «тягаря», кошти для громади, а згодом і податок від прибутку вже приватного об’єкта, який працює на території цієї ж громади.
За інформацією Фонду держмайна, в Україні наразі є 3733 державних підприємства. З них тільки 2300 ще функціонують, але і їхні показники діяльності часто є незадовільними. А понад 1200 підприємств взагалі необхідно визнати банкрутами та ліквідувати.
Станом на квітень 2021 року, держава вже передала у приватну власність близько 5 600 об’єктів нерухомості та заробила на цьому 6,45 млрд гривень.
Слід нагадати, що законодавство НЕ ДОЗВОЛЯЄ приватизовувати підприємства та об’єкти, які забезпечують безпеку держави, підприємства, що є природними монополіями, підприємства, що мають важливе значення для суспільства або чиї послуги/товари не можуть виконуватися приватним бізнесом.
Далі позитивних відгуків поки не дійшли…
Одна з небагатьох областей, яка й досі не долучилась до цієї програми – Черкащина. Яку частку обласного бюджету на наступний рік виділять на підприємства-тягарі поки невідомо. Але те, що ці кошти могли б піти на розв’язання важливих соціально-економічних питань, розуміють і самі обласні депутати.
Керівник фракції «Європейської солідарності» в Черкаській обласній раді Віталій Коваль вважає, що приватизація – це один з відпрацьованих, прозорих і дієвих механізмів наповнення обласного бюджету.
— Яскравий приклад вчасного проведення приватизації – це черкаський Приладобудівний завод. Довкола нього довго билися, як «риба об лід», поки він фактично затягувався в боргову яму. Якби вчасно прийняли правильне рішення, то цього б не було. Так само нам треба дивитися і на комунальні підприємства обласної ради, — переконаний депутат. — Це нормальна практика, область також має думати про наповнення бюджету. Якщо зважати на те, що деякі повноваження облради відійшли до місцевих органів влади, в тому числі в частині розпорядження землею, то розробка нової комплексної програми приватизації для Черкаської області цілком на часі. Можна подивитися вільні площі та об’єкти на балансі обласної ради, як ті ж самі збиткові аптеки «Фармації».
Звісно, на думку Коваля, цьому має передувати належна оцінка такого майна.
— Щодо того, чому Черкащина тільки зараз входить в цей процес, можу говорити лише як депутат цього скликання. Можливо у попередніх обранців були якісь свої міркування з цього приводу. Пояснити це дійсно важко. На сьогодні бачення інше. Дається в знаки децентралізація. У нас є вдосталь комунальних об’єктів, які потребують належного фінансування. Ми повинні думати в першу чергу, як і де знайти на них кошти, — резюмує Віталій Володимирович.
Серед тих, хто підтримує створення такої програми – і фракція ВО ЧЕРКАЩАНИ. Її керівник – Олександр Коваленко, переконаний, що область має припинити практику фінансувань бюджетного тягаря – об’єктів, які не можливо відтворити коштами бюджету.
— Деякі з них ще функціонують, але більшість – це ті, що перетворились на майнові об’єкти, які не провадять діяльності та вимагають суттєвих капіталовкладень для їх підтримання в робочому стані, — каже Олександр Анатолійович. — Зробити це варто в першу чергу задля економії бюджетних коштів та уникнення спекуляцій. Ми переконані, що у приватних руках при професійному підході такі об’єкти можуть отримати «друге дихання». А це, відповідно, інвестиції, робочі місця та податки у бюджет області та територіальних громад.
Озвучували претензії до відсутності такої програми й у фракції провладної партії «Слуга народу».
— Це питання однозначно важливе. Треба дивитися. Є об’єкти, які безумовно треба залишити у комунальній власності. Є й такі, щодо яких треба дивитися, чи потрібні вони обласній раді, як органу місцевого самоврядування – чи вони функціонують, чи стоять-розпадаються. Останні можна виставити на приватизацію, хай приватний бізнес дивитися, може це їх профіль. Однак це все треба ретельно вивчати. Зараз я не готовий однозначно щось сказати, — каже Анатолій Яріш, який очолює провладну фракцію «Слуги Народу» в облраді.
У ході підготовки матеріалу наші журналісти звертались до керівників підрозділів ОДА, що працюють з фінансами, щоб отримати їх оцінку ситуації. Проте, ті відмовляються коментувати, киваючи на обласну раду, яка першою має розпочати цей процес. У самій же обласній раді говорять, що програма на стадії розробки та обіцяли представити її вже найближчим часом.
Експерти ж зауважують, що на Черкащині питання може «стати руба», адже є й ті, хто прямо зацікавлений у збитковості таких підприємств.
— Через такі об’єкти окремі депутати лобіюють інтереси бізнесово-економічних груп та використовують їх для популістських та маніпулятивних заяв, — переконані фахівці.
