Деталі
Про Анатолія Репала, якого тривалий час час знали у Смілі як волонтера, який постійно возив допомогу військовим на фронт, написали на офіційній сторінці Управління стратегічних комунікацій Збройних Сил України.
Анатолій розповів, що до повномасштабного вторгнення, вісім років був волонтером, а після нападу росії й сам взяв у руки зброю. Недовгий час пробув у ДФТГ, потім прийшов у 95-у бригаду, для якої й волонтерив стільки часу. “Вона ще з чотирнадцятого року мені як рідна. Бо війна йде з чотирнадцятого року”.
Наш земляк зазначає: “Я не контрактник, я мобілізований. На даний час — старший технік артилерійської батареї”. Анатолій щиро зізнається: “Не вистачає тільки одного: озброєння. Озброєння й боєприпасів. А хтопці — як родина. Коли спілкуюся з дружиною, то їй кажу, що їду додому. Тому що тут свої, тут побратими, друзі, рідні”.
Також у публікації наводять ще декілька цитат військового: “Кого війна не стосувалася з самого початку — дуже тяжко переконати. У них геть інше життя. Мене дивує, як таке можливо. Дорога на Конча-Заспу, навіть на проїжджій частині припарковані машини. Що їм порадить? Якщо нас не підтримуватиме тил — орки прийдуть туди”.
“Нам не допоможуть ніякі лендлізи. Тільки якщо український народ буде як єдиний кулак — тоді Перемога буде за нами”.- твердо переконаний Анатолій Репало.
