Для них війна почалася у вересні минулого року, коли син став військовим і поїхав до Авдіївки. Відтоді родина стала волонтерами, розповіло Суспільному подружжя Тамари та Андрія Гузайрових із Бобриці на Канівщині.
Нині разом зі своїми сусідами щодня виготовляють три сотні окопних свічок для військових та людей, які живуть на деокупованих територіях.
Волонтер Андрій Гузайров розповів: потреба нині у воску та парафінові – величезна. За словами його дружини Тамари, – це найцінніша основа волонтерських виробів: “Його йде багато, і це такий матеріал, який не завжди можна десь дістати. Звичайно, дуже добре, коли дають якісь огарки свічок – це дуже добре економить кошти, і можна за ті кошти щось інше купити”.
Допомагає подружжю Гузайрових – родина Пелихів. Доньки сімей Даша та Маша працюють над спаковуванням окопних свічок: “Розумієш, що допомагаєш військовим, завдяки їм ми у нас тут мирно. Ми допомагаємо, отак потрошку креслимо уже ціле літо”.
Батько Даші та сусід Гузайрових – Володимир Пелих – слюсар, який сконструював станок для обрізання банок. З його допомогою робота рухається швидше: “Пробували болгаркою обрізати, але у руках дуже небезпечно, а тут, у станку, все захищене, що туди пальці ніяк не попадуть”.
Своїм помічником Володимир називає таксу Мортіса. Поки волонтери працюють, пес крутиться навколо них: “Сусіди, Тома з Андрієм, вони почали це робити, ми підхопили цю тему, тому що ми сусіди і треба допомагати”.
Дружина сусіда Андрія — Леся каже: щовечора після роботи у цій бесідці дружно працюють та говорять про тих, хто захищає країну від ворога: “Велика подяка цим хлопцям, матерям, жінкам, за синів, які захищають. А ми, чим можемо, тут допомагаємо, як можемо. Обов’язково буде перемога, а ми як можемо, так її й наближаємо”.
Волонтер Андрій Гузайров розповів: їхній з дружиною син-військовий на власному досвіді переконався в ефективності зроблених батьками окопних свічок, розповів Андрій: “Дуже задоволений, дуже йому сподобалося, говорить: чай гріли, каву заварювали. Коли син сказав, що дуже хороша річ, то в мене було таке піднесення і я ще більше став крутить”.
Намагаються завантажити себе роботою зранку до вечора, додала його дружина Тамара. А будь-яка робота для перемоги – відволікає від важких думок: “Для мене тригером стало те, що син там. І йому потрібна допомога. І я постійно згадувала, що якщо він ту свічку аби мав, можливо, він би під Херсоном і на Миколаївщині не мерз, коли було так холодно”.
Батьки пишаються своїм сином та розповіли, що нещодавно його нагородили орденом за мужність III ступеню.
