Дата публікації
Перегляди: 5
Шполянина Михайла Чумаченка творчість супроводжувала з дитинства. Ще з юності, майстровитий і беручкий до кожної нової справи, він доводив, що для людських рук нічого неможливого немає. Варто лише не боятися експериментувати і пробувати щось нове.
За професією військовий, працював у міській школі №1 вчителем з військової підготовки, згодом на автозаправній станції. А у повсякденному житті Михайла Михайловича знають, як майстра на всі руки, який і меблі полагодить, і ремонт в будинку зробить, і змайструє такі вироби, що очей не відірвати. А як народилися онуки, а їх у Михайла Михайловича троє, то він змайстрував у власному садку парк атракціонів, де були і гойдалки, і балансир, і гірка. І все це – своїми руками.
Як згадує донька Лариса: «Якщо потрібно якийсь виріб у школу принести, то в нас з сестрою з цим проблем не було. Знали, що тато допоможе виготовити, й наш виріб буде серед кращих». Згодом підросли онуки, тож і їм дідусь завжди допомагає.
А ще Михайло Михайлович володіє неабиякими енциклопедичними знаннями. «Будучи дітьми, ми з сестрою могли будь-яке задати питання татові і він знав на нього відповідь, — продовжує спогади Лариса Михайлівна. — А все тому, що він багато читав як художньої, так і наукової літератури. Навіть з курсовою роботою мені допомагав, адже на час навчання мого та сестри інтернету ще не було, тож відповіді на всі питання шукали в бібліотеці».
І сьогодні Михайло Михайлович не сидить без діла, не звик. З початку повномасштабного вторгнення додалося й ще одне незвичайне хобі – майстрування з сірників. Як зізнається, захопився цим видом творчості, аби зайняти себе, відігнати важкі думки. «Якби не хвороба, я б без роздумів пішов би добровольцем на фронт, бо сил немає дивитися, як орки руйнують наші міста і села, як гинуть молоді діти», — з сумом відзначає майстер.
Для виготовлення виробів Михайло Чумаченко використовує звичайнісінькі сірники. За неповних пару років свого нового захоплення зробив висновок, що з цього матеріалу можна виготовити чимало гарних виробів. Довів, що неможливого немає, варто лише повірити у свої сили і наполегливо працювати.
Найскладнішим для нього було виготовити макет церкви, над якою працював кілька місяців. З сірників виготовив парусник, пароплав, різні види військової техніки.
Такий він – невтомний і діяльний у свої 71… А ще Михайло Михайлович – гордість і опора для своєї родини – дружини Світлани Павлівни, доньок і онуків. Недарма обидві доньки назвали своїх синів на честь дідуся – Михайлом, бо дуже хочуть, щоб вони виросли такими ж добрими і розумними, як їхній дідусь.
Катерина
Вальчиковська
Шполянські вісті
