Дата публікації
Перегляди: 2
Юрію Васильовичу Ляшенку 7 квітня зозуля накувала перших 65 років.
Ніби й вік поважний, але він залишається таким же непосидючим та невгамовним до роботи, як і три чи чотири десятиріччя тому, коли робив перші кроки керівника сільгосппідприємства «Відродження», починаючи господарювати на 300 гектарах орендованої землі.
Оті кількасот гектарів, кілька тракторів та один комбайн йому до сих пір в пам’яті. А кожен крок вперед до розбудови господарства давався неймовірними зусиллями, залишаючи свої відмітини на життєвій стежині.
Проте наполегливість, з якою він долав оті труднощі крок за кроком, почала приносити свої плоди. Це вже зараз, коли, як кажуть, його «Відродження» стоїть на міцному господарському фундаменті і про здобутки знають не лише на Черкащині та в Україні, а й з Європи приїздять вивчати досвід молочного скотарства, Юрій Васильович згадує перші роки свого господарювання з посмішкою.
Проте не заспокоюється. Він чи не один з перших на Черкащині збудував свій елеватор практично з нуля. Коли він встигав приділяти увагу будівництву, племзаводу, який за продуктивністю вже може конкурувати на рівні з Європейськими аграрниками, достеменно, мабуть, не знає ніхто, хіба що рідні.
Коли в сусідніх господарствах знищувалися ферми, він нарощував поголів’я худоби. І візьміть Скотареве, Іскрене, де працюють ферми, людям є робота, а в селах важко знайти пустуючі будинки.
Якось, кілька років тому, тваринники з Німеччини, приїхавши в господарство, ніяк не могли зрозуміти, як СПОП «Відродження» утримує тваринницьку галузь без допомоги держави, тобто без дотацій. Німецьких фермерів тоді хвилювало питання, що їх уряд вирішив зменшити допомогу на утримання худоби.
Юрій Васильович, слухаючи оті запитання, лише посміхався, по кілька разів повторюючи свої методи роботи. А вже потім, коли гості поїхали, скаже: «Нам же постійно твердять, що ми повинні вчитися у Європі, а виявляється, і ми вміємо здивувати. Чи не краще тут будувати Європу, а не заглядати постійно туди до них»?
Ось в такому підході і весь Ляшенко. Невгамовний. Непосидючий. Беручкий до роботи, жорсткий до підлеглих, він не змінює свого підходу до справи.
Виплекане ним «Відродження» стало по-справжньому сімейною справою. Спершу старша дочка Оксана допомагала батькові в економічному становленні господарства, а тепер і менша Тетяна дивує господарським підходом до справи. А ось вже й дідусів тезка Юрій залучається до роботи. Особливо Юрію Васильовичу до вподоби, що юнак небайдужий до техніки, не поступаєтсья знаннями досвідченим механізаторам чи водіям. Про таких кажуть, що мабуть, в діда вдався, адже Ляшенко-старший розпочинав свою трудову біографію з роботи в колгоспній майстерні, чи не основного підрозділу механізаторського цеху тодішнього господарства.
З роками прийшла мудрість, зваженість в підході до справи. А ще залишається невгамовна енергія підходу до справи, яка у Ляшенка не вичерпується з роками.
Тож хочеться побажати ювіляру, заслуженому працівнику сільського господарства України, генеральному директору групи компаній «Відродження», члену редколегії газети «Шполянські вісті» Юрію Васильовичу Ляшенку найвищих здобутків не лише на ниві сільськогосподарській, а й життєвій стежині, сімейного затишку. Нехай же ваша земна зоря світить нестомним мудрим сяєвом нещетно літ.
Від колективу редакції газети «Шполянські вісті» Анатолій Вікторук
Шполянські вісті
