Дата публікації
Перегляди: 1
Шумлять в Тугаєвому яру дерева від легкого вітерця, ледь починає розпускатися листя, але де-не-де вже й цвіт на деревах. За кілька метрів від берега ставу скидається рибина, й ковтнувши повітря, йде на глибину. І тиша…
Серед такої тиші думається і дихається легше, попри буремне сьогодення, а пам’ять рясніє спогадами…
Саме у ці квітневі дні 23 роки тому відійшов у засвіти, звідки не повертаються, легендарний голова колгоспу «Комуніст» з Матусова Володимир Іванович Кравченко.
Людина, яка не на одне десятиліття випередила свій час, яка жила для свого села, робила все для того, аби односельці мали комфорт не лише на робочому місці, а й в повсякденному житті.
У списку добрих справ Володимира Івановича не лише багатовекторний розвиток колгоспу, а й будівництво за колгоспні кошти безпрецедентного на той час центру Матусова. Торговельний центр, будинок культури і ошатні житлові котеджі, які неначе зійшли зі сторінок західноєвропейських буклетів.
Роздивляючись фотографії центру тогочасного Матусова, не кожен міг вгадати, що це українське село, а не європейський village.
Слідуючи настановам свого батька Івана Юхимовича Кравченка, Володимир Іванович доклав багато зусиль для облагородження території Тугаєвого яру. Й до сьогодні дерева, посаджені ним, вдячно хитають вітами, ніби промовляючи: «Ми пам’ятаємо…»
Ось такий зараз вигляд має ставок в Тугаєвому яру, де пробуджується від зимового сну природа, а в долині, на березі, серед дерев видніється облагороджена криниця, що наповнена, за переказами, цілющою водою.
Природа оживає, а з нею й пам’ять про добрі справи Володимира Івановича, як людини, як господаря.
Пам’ятають і люди іноді жорсткого, але справедливого, вимогливого, але готового до діалогу, суворого, але того, хто розумів жарт і гостре слівце, Володимира Івановича Кравченка.
Шполянські вісті
