Дата публікації
Перегляди: 1
Світлана Дяченко з дитинства мріяла займатися спортом. Проте у Водяному, де зростала наприкінці вісімдесятих років минулого століття, особливо не було можливостей розвивати свої здібності. Шанс займатися спортом з’явився після створення власної сім’ї і переїзду до обласного центру — і Світлана його не втратила.
Сьогодні наша землячка — неодноразова призерка чемпіонатів різного рівня з парастрільби кульової. За десятиліття в інваспорті брала участь у змаганнях в різних містах України, побувала і в Польщі, де на змаганнях здобула золото. У її скарбничці десятки нагород і медалей, кубок України зі спортивної стрільби. Нині Світлана Дяченко має звання майстер спорту та є кандидатом у збірну України зі свого виду спорту. Цьогоріч черкащанка виконала нормативи на звання майстра спорту міжнародного класу, але згідно з діючим законодавством його вона може отримати, коли виконає згаданий норматив не в Україні, а на міжнародних змаганнях за кордоном.
— Зрозуміло, що спортивних секцій у сільській школі не було, проте в шкільні роки я намагалася розвиватися у спортивному напрямку, — згадує Світлана Володимирівна. — Виконувала розтяжки, навчившись сідати на шпагат, інші вправи для гнучкості, полюбляла уроки фізкультури. Ходила пробувати стріляти в місцевий тир, який колись діяв на території сільського стадіону.
Після закінчення школи Світлана Дяченко здобула у медичному коледжі фах акушерки. Певний час працювала в Лип’янській амбулаторії, де проживала з сім’єю після заміжжя. Одного нещасливого дня жінка травмувалася. Поспіхом спускаючись в сільський погріб, упала, пошкодивши хребет. Потім був тривалий курс лікування і реабілітації, отримання інвалідності. На той час Дяченки вже переїхали жити до Черкас.
— Якось знайомі порадили спробувати себе в інваспорті (тобто спорті для людей з інвалідністю), який об’єднує людей з обмеженими можливостями, — продовжує пані Світлана. — У мікрорайоні, де ми проживаємо, знаходиться один з міських тирів. Туди й попрямувала. Спершу мені запропонували спробувати стріляти зі спортивного пістолета. Однак внаслідок травми виявилося, що його важко тримати. Тим часом гвинтівка закріплена на спеціальній пружині, тож нею користуватися легше. До речі, під час змагання потрібну кількість пострілів необхідно виконати протягом 1,10 або 1,15 години, не піднімаючись із зайнятого місця.
Нещодавно С.Дяченко повернулася з чемпіонату України з парастрільби кульової серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату, який відбувся в Одесі. У ньому взяли участь спортсмени з шести областей України. Світлана Володимирівна посіла ІІІ місце у вправі R-4 (пневматична гвинтівка, стоячи, 10 м, 60 пострілів). Досягненнями своєї учениці пишається і тренер В.М.Польський, який підготував не одного успішного спортсмена.
Зі слів С.В.Дяченко, до епідемії коронавірусу та повномасштабної війни чемпіонати та змагання проводилися частіше, ніж зараз. Проте спортсмени радіють і тим заходам, які, попри війну, організовують в останні роки. Це дозволяє розширювати коло спілкування і знайомств, відчувати дух суперництва та підтримувати себе в належній спортивній формі.
Досягненнями мами пишається її доросла донька Мирослава, чоловік та інша рідня. Тим часом наша землячка переконана, що втілити мрію в життя ніколи не пізно…
Ольга Качан
Шполянські вісті
