Дата публікації
Перегляди: 5
Разом з матір’ю Марією Зосимівною і сином Олександром матусянка Людмила Поліщук десятиліттями трудяться біля землі, займаються овочівництвом та обходять теплиці й кілька присадибних ділянок. Раніше в господарстві утримували й дві корови, птицю, фредки, та інше. «Сама знаю, і синові не раз казала: «Наша матінка-земля завжди всіх годувала і нині годує! Не треба лише лінуватися біля неї трудитися», — стверджує господиня.
З ранньої весни, а то й раніше на їхній садибі розпочинається закладання майбутнього врожаю городини. Як зізнається господиня, завдяки використанню теплиць їм вдається виростити до трьох врожаїв овочів за рік. Просто висівають їх в різні строки.
— Розпочинаємо з розсади, редьки, далі йде картопля, полуниця, яку змінюють огірки, помідори, перець, баклажани та інша рослинність, — пояснює Людмила Василівна.
Родом Людмила Поліщук з Христинівщини, де колись розпочинала свою трудову діяльність у торгівлі. У Матусів переїхала жити після заміжжя. Та коли настали важкі 90-ті роки минулого століття, їй, як і багатьом нашим співвітчизникам, довелося шукати інших способів поповнення сімейного бюджету. З часом забрала на Шполянщину і матір, аби не доживала віку на самоті. Донедавна старійшина сім’ї Марія Зосимівна займалася кролівництвом, незмінно допомагала доньці поратися на городах. Проте старенька, розмінявши дев’ятий десяток свого життя, вже не може працювати, як колись.
Як зізнається Людмила Василівна, постійна праця біля землі і їй дається взнаки: «Мені ледве не щодня доводиться мати справу з вологим грунтом, з холодною водою. Вважайте, навесні щороку висаджую не менше двох тисяч розсади овочевих, а бувало, й по 2,5 тисячі штук. Від того здоров’я не додається, а скоріше навпаки».
Щодня, особливо в гарячу літню пору року, не пізніше п’ятої години ранку розпочинає робочий день і син Олександр. Сусіди звикли, що він зрання вже поливає городину або ж обробляє її від шкідників та хвороб.
Нинішній рік щодо овочівництва Поліщуки називають не надто вдалим. З одного боку, все вродило рясно, а з іншого — вигідна ціна на них утримувалася лише в першій половині року. Тим часом восени овочі відчутно здешевіли в порівнянні з останніми роками. Найвдаліше, як вважає Людмила Василівна, наприкінці весни — на початку літа вони реалізували вирощену у теплицях картоплю.
— Не знаю, чи в кого на Шполянщині вродила картопля раніше, ніж у нас, — роздумує. — А ми її копали ще до Трійці.
Олександр Поліщук нерідко демонструє фото вирощеної розсади та городини на сторінці у соцмережах, тож за доглянутою і різноманітною розсадою до них звертаються жителі не лише з сусідніх сіл чи Шполи, а траплялося, приїжджали люди навіть з Антонівки, яка розташована за кількадесят кілометрів від Матусова, та інших віддалених населених пунктів.
Запам’яталася й ситуація, коли Поліщуки возили в шполянську поліклініку свою бабусю Марію. Щойно переступили поріг кабінету лікаря, як він, досі незнайомий для матусян, упізнав їх, додавши: «Так це ж ті Поліщуки, що в Матусові все вирощують»!
Незважаючи, що на календарі середина листопада, Поліщуки й днями устигли наробитися на городах, висаджуючи зимову цибулю і часник. За кілька днів до того готували ділянку для висадки полуниці.
При цьому господиня не оминає розповісти, що в останні роки спостерігає все більше випадків, коли люди не бажають займатися городництвом. Хтось взагалі перестає займати наділи, інші ж не поспішають їх прибрати напередодні зими.
Ольга Гриценко
Шполянські вісті
