Дата публікації
Перегляди: 6
Центральна вулиця Звенигородки, як райцентру, за останні кілька років змінилася до невпізнанності. Якщо не враховувати багатоповерхівки на проспекті ім. Шевченка, то приватних житлових будинків практично не залишилося. Щонайменше 80 відсотків 70-80 річних будинків індивідуального сектору перебудовані і перепрофільовані в торговельні заклади.
Біля кількох супермаркетів відомих торговельних мереж з’явилися невеличкі магазинчики, кафе, аптеки та ще під різними назвами установи. Всіх і не перерахувати.
Різнобарвні кольори ніби запрошують завітати. І якщо ви вже й зібралися знайти за адресою якийсь заклад, то не завжди і не відразу це можна зробити. Потрібний номер важко знайти.
Мої пошуки «Чайної лавки» на проспекті не відразу увінчалися успіхом. Перший раз довелося проїхати аж до «Шаленої бджілки». Є такий торговельний заклад солодощів на центральній вулиці. Там же недалечко побачив і «Золотий вік», і сірий від недогляду кінотеатр «Україна». І лише минувши адміністративний квартал (приміщення міськради з одного боку та військової адміністрації), після світлофору в очі потрапила, серед безлічі вивісок назва «Чайна лавка».
Вона ніби виглядала між багатоповерхівок та безлічі інших магазинчиків.
Але ота непомітність зникає, коли потрапляєш в приміщення.
Переселялись тимчасово, але зрозуміли, що це надовго
Відвідувачів тут зустрічає різноманіття видів кави, чаю, різних спецій і чарівна посмішка господині Оксани Штепенко. Сказати, що одночасно тут і заспокоюєшся, і розгублюєшся, то нічого не сказати.
Розгублюєшся від асортименту, оскільки розглядаючи більш як сто назв кави і стільки ж видів чаїв та таку ж кількість різноманітних спецій, не відразу й замовиш чи вибереш потрібне. А так хочеться щось приємного, екзотичного, незвичайного.
А заспокоюєшся від посмішки власниці Оксани Штепенко та кількох працюючих, які починають тобі пропонувати, розповідати, що можна тут придбати, щоб бути задоволеним. Ота їх ввічливість, ненав’язливість призводить до того, що стає ніби незручно покинути заклад, нічого не придбавши.
Оксана з чоловіком Володимиром переїхали на Звенигородщину з Лиману в березні 2022 року.
Що таке «рашистське визволення», вони відчули ще в 2014 році. Але тоді, коли в місто зайшли загарбники, самі жителі їх і випровадили.
За словами Оксани Геннадіївни, після отого першого визволення Лиман відбудувався, відремонтували дороги, бібліотеки стали чи не найвідвідуванішими закладами після ремонтів.
Життя почало знову налагоджуватися. Як каже пані Оксана: «Стало краще жити, ніж жили до цього».
А після повторного повномасштабного вторгнення вони не стали чекати, доки прийдуть загарбники.
Спершу до знайомих переїхали в Княжу. Влада потурбувалася і забезпечила їх житлом. Попервах надіялися, що вимушене переміщення тимчасове, а коли зрозуміли, що швидко не повернуться в рідний дім після шестимісячного проживання в селі, переїхали в Звенигородку.
— Так й нікуди зараз повертатися, – з сумом розповідає Оксана Геннадіївна, — Наш будинок розбомбили, а майно розграбували. Правда, кажуть, що зараз вже відновлюють подачу електроенергії. Але ж близько до фронту. Та й яке то життя в прифронтовій зоні?
Розпочинали з чаю й кави, а зараз і за випічку взялися
Започатковуючи свою справу у Звенигородці, Оксана та Володимир розпочинали з продажу кави й чаю. Тут же можна було й посмакувати приготовленими напоями.
Коли клієнтів добавилося, взяли в оренду ще одну кімнату, тобто розширили торговельний заклад.
Проблем з постачальниками не було. В пані Оксани залишилися зв’язки, коли жили та працювали в Лимані. Отак і поповнювали свій заклад товарами.
Відкриттям магазину їх справа не обмежилася. Нещодавно отримали грант від Миронівського МХП і взялися за випічку хлібобулочних виробів.
— Тому і почали розширюватися, — пояснює Оксана, — Зараз випікаємо до 9 видів виробів. Схоже, випічка споживачам сподобалася, оскільки є вже постійні клієнти.
Додалося турбот і у Володимира, який займається поставками сировини для випічки. Скажімо, борошно закупляє в Тальному, масло, інші складові для випічки – в місцевих виробників.
— Місцева сировина дещо дешевша, — пояснює, — а це дозволяє не підвищувати ціну та конкурувати на ринку з тими, хто займається виробництвом в промислових масштабах.
Чай від 100 хвороб
За невеликий, порівняно, період роботи у «Чайної лавки» з’явилися свої шанувальники, а деякі стали навіть гурманами.
— Нерідко до нас заходять покупці, — розповідає Оксана Геннадіївна, — які вважають, що кава обов’язково підвищує тиск, або впливає на роботу серця.
І коли починаєш розповідати, чим відрізняється арабіка-ботанічна від італійської фасованої кави без кофеїну, або ж фінікова кава теж без кофеїну, покупці спершу задумуються, потім в них виникає зацікавленість і бажання спробувати.
Дехто навіть і не чув про такі сорти кави, як «Дика арабіка» чи «Слонове зерно». А ті, хто побував за кордоном, скажімо, в Німеччині чи США, хочуть спробувати подібної кави, тому й виконуємо їх замовлення.
Якось дві жіночки, розмовляючи, дивувалися, який у нас приємний запах кави. Інша їй відповідає, що купи, постав у себе — і в тебе буде подібний аромат.
А співрозмовниця дивує: «То її ще ж потрібно пити, а не лише насолоджуватися».
Не розповівши й про половину видів кави, що знаходяться на полицях, пані Оксана починає розповідати про чаї.
Їх тут теж більше 100 сортів. Починаючи від ароматизованого, звичайного, трав’яного, діабетичного детоксу (очищення організму), білого, червоного, вона зупиняється на чаю «Робус». Його ще називають чаєм від 100 хвороб.
Особливо господиня закладу зупиняється на пресованому чаї, який ферментується кілька років, допомагає схуднути. Від його вживання приємні відчуття, добрий настрій.
І тут я не стримуюся і запитую:
— «Звеселяючий чай випадково не з якимись там наркотичними властивостями?
— Зовсім ні, — усміхається Оксана Геннадіївна, — він сприяє не лише схудненню, гарному настрою, а й допомагає відмовитися від куріння.
Отут я і задумався: «Чи розпочинати чаювати чи продовжувати оті шкідливі звички»?
Відразу скажу, відповісти на це не встиг, оскільки пані Оксана вже перейшла до характеристик різних видів спецій, яких тут теж більше 100: класичні, суміші, для плову, картоплі і тому подібне. Є й дефіцитні, які важко знайти. А ще ж різні види солі.
Тобто, почав розбирати апетит та й затримувати господиню далі було незручно, оскільки до зали зайшли чоловік і жінка з Ватутіного, які тут не вперше і як зізнаються, спеціально сюди приїздять, аби посмакувати приємним напоєм та випічкою. А за ними завітали молоді люди з дитинчам на руках.
Довелося завершувати приємну зустріч. Думається, не останню. Ну, а кому й з читачів забажається, то в Звенигородці «Чайна лавка» знаходиться на проспекті ім. Шевченка, зліва перед п’ятиповерхівкою.
Приємних вражень.
Анатолій Вікторук
Шполянські вісті
