Дата публікації
Перегляди: 3
«Я хочу подати в газету оголошення», — з цих слів почалося знайомство з матусянином Максимом Клименком. Широка посмішка, доброзичливість молодого чоловіка відразу привернули до себе увагу.
Військовий, перебуваючи у відпустці в рідному краї, прийшов до редакції подати оголошення про втрату документа. Зав’язалася розмова.
Як з’ясувалося, ще у 2015 році Максима мобілізували на службу у Збройні сили України.
— П’ятнадцять місяців я перебував у зоні АТО, — пояснює він, — тож бойовий досвід є.
Зізнається, що ще зі школи був небайдужим до військової справи. Одним з улюблених були предмети «Захист Вітчизни», фізична культура, а коли в старших класах організовували воєнно-польові збори, то з однокласниками залюбки майстрував АКМи з дерева.
Дванадцятого вересня минув рік, як Максим Клименко знову став на захист Батьківщини. З останнього місця роботи — Лебединського насіннєвого заводу молодому військовому допомогли з екіпіруванням, придбали бронежилети і каски…
Всього йому довелося побачити на війні.
— І друзів-побратимів втрачав, і поранення здобув, — продовжує розповідати. — Під час останнього завдання отримав контузію, тож після лікування дали відпустку.
— Встиг батькам допомогти картоплю викопати, — широко посміхається молодий чоловік. — Та й день народження 22 вересня вдома відсвяткую (розмова в редакції відбулася 19 вересня – ред.).
Максим Клименко — ровесник Незалежності України. Представник покоління, яке, на щастя, не вражене вірусом радянщини, яке ніколи не зрозуміє і завжди боротиметься з ідеями рашистів. Такі, як Максим, боронять своє майбутнє завзято і відчайдушно.
На моєму телефоні зберігається відео, на якому воїн-земляк декламує свій вірш. Так, попри весь бруд страшної війни, у молодого чоловіка народжуються вірші, в яких він звертається до своїх ровесників, коханої жінки, до побратимів. І думка в цих віршах одна: здолати ворога і повернутися до мирного життя. Так і буде!
Катерина
Вальчиковська
Шполянські вісті
