Дата публікації
Перегляди: 6
3 січня 2024 року вечірньої години на 85 році життя перестало битися серце Ткаченка Олександра Миколайовича – відомого державного та громадського діяча, прекрасної людини. З юних літ і до останньої години в його серці квітли любов до України, до української землі і вистраждане бажання бачити їх у вічному весняному буйноцвітті.
Сину хліборобів, доля вказала йому неймовірний шлях – його полонила українська нива з багатющими, врожайними землями.
Трудовий шлях Олександра Миколайовича розпочався в рідній Шполі, де він трудився слюсарем МТС, а після закінчення вищого навчального закладу – агрономом у Василькові.
А по-справжньому розкрився його талант керівника-організтора в Таращанському районі, де він трудився агрономом, потім першим секретарем райкому комсомолу, райкому партії.
За його керівництва Таращанський район став одним з кращих в Київській області за соціально-економічним розвитком. Організаторські здібності керівника оцінили в вищих органах влади — він спершу очолює Тернопільський облвиконком, а потім його призначають міністром АПК України, і вже після цього він займає посаду заступника голови ради Міністрів.
Це за його керівництва сільське господарство тодішньої УРСР набрало таких темпів розвитку, що до 1991 року давало країні 42 відсотки валового внутрішнього продукту. Для порівняння – в 2009 році цей показник становив лише 12 відсотків.
Саме за ті досягнення в колишньому Радянському Союзі його було представлено до найвищої нагороди – Героя Соціалістичної Праці.
Починаючи з 1994 року, Олександр Миколайович постійно обирається депутатом Верховної Ради України. А в 1998 році його обирають Головою Верховної Ради України.
З особливою любов’ю і повагою О.М. Ткаченко відносився до своєї малої батьківщини, до людей, з якими він навчався в школі, працював, дружив. Перебуваючи на високих державних посадах, маючи найвищі нагороди, Олександр Миколайович не раз підкреслював, що найбільша його нагорода – це звання Почесного громадянина Шполи.
Він, мабуть, єдиний з народнх депутатів Верховної Ради України, які обиралися на Шполянщині, побував в кожному населеному пункті, зустрічаючись зі своїми виборцями.
Це йому сьогодні Шпола завдячує тим, що місто позбулося потоку автомобілів, оскільки при його безпосередній допомозі споруджено об’їзну дорогу.
Провівши Олександра Миколайовича за вічну межу, ми не розпрощалися з ним. Він житиме в наших серцях усім тим добрим і благородним, що зумів зробити за роки своєї трудової діяльності.
Змінюються часи і люди, змінюються суспільні умови, міняються смаки і уподобання, але незмінним залишиться пам’ять про добрі справи Ткаченка Олександра Миколайовича.
Царство Небесне Вам, Олександре Миколайовичу! І наша вічна, вселюдська пам’ять.
Шполянські вісті
